BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 31 СЕРПНЯ 2000 року |

Золотий край...

Магія теплого повітря, сонця, відбитого в тисячі розпростертих на пляжі жіночих тіл, і цілого моря соленої води буде тримати вас у своїх обіймах

МАЙКЛ

Прощай тепле, як місцеве пиво, море, і пластмасові пальми, вкопані в пісок біля бару на пляжі, великі вантажівки сухогрузи, що пропливали за метр від мене, прощай, кіоск з парфумами і прив’язаною запальничкою, “уже семь раз кралі”, пахучий вермут “Летучий голландец” за 8 гривень літр, прощай, ресторанчик “Blaсk sea” і молдаванин скрипаль, який поставив на ноги аборигенів, які, крім “офіцери, офіцери, ресторани, кабакі”, нічого не визнають. прощай, Стрелучатор, єдина забігайлівка, де лабухи-профі з фантастичним акцентом, але виконали “Червону Руту” і просто кафе, де в меню було одне магічне слово – вино, і безліч п’янезних мореманів. Я не забуду вас. Не зможу.

Довго, досить уже довго після того, як ви все-таки відірвали свій зад від теплого піску, і запхали його на другу бічну поличку зацофаного плацкартного вагону додаткового поїзду Одеса - Львів. Води немає і провідниця ходить за чотири вагони вперед, а у вашій голові буде бамкати проста і нагла мелодія пляжних капітанів торгівлі “крівєтк-і-і-і, кто жєлаєт !!!, піво, холодноє піво!! Сємечкі”, очі будуть мружитись від подібного на паяльну лампу сонця, а вуха чути прибій моря. Ваше тіло пам’ятатиме удар хвилі “по корпусу”, коли стався перший і останній шторм і всі ці ловці криветок нарешті щезли зі своїми сачками, і не псують краєвиду. І ви не витримаєте, і полізете самі. За буї. Вам не вистарчатиме цієї безкрайньої, неглибокої ями, наповненої морською водою, в якій стоячи по коліна в якомусь зеленому дранті, талапаються “діти асфальту”, що ніколи не бачили щось більше, ніж тазік з водою... Їх можна зрозуміти. Так довго їхали і такі гроші. Можуть тішитись як діти. Приїхали. Золотий край.

Із слів шокованих росіян “За такіє дєньги можно отдихать в Болгарії.” “У нас курортная зона” кричать у спину всім невіруючим і нерозумним місцеві працівники торговельно-розважального комплексу. Ну не розуміє народ, чому за коробку сірників треба платити 20 копійок. Сирі лимони, єдиний дієвий засіб перебити смак соди в місцевій воді і лікарняний засіб, страшний дефіцит, який на базарі можна застати за гривню, а в барі це вже три і не менше. “У нас курортная зона”. Різниця зі Львовом в шість разів. Ну ОК, лимони, кава і чай, в Україні не ростуть, але чому звичайні кавуни, які привезли з баштану, за кілометр звідси, тягнуть на 60 копійок, а на Сихові, ринок Шувар, я без проблем купив за 50. Та ж історія з персиками, виноградом. Яблука, грушки і сливки на наших базарах на порядок краще від того силосу, який не встидаються продавати тутешні аборигени. “У нас курортная зона”. Про ковбасу, шинку, сири можна навіть не говорити. Ситуацію рятує наявність сушеної і копченої риби – судак, бички, лящ – лиманських раків і криветок. З сирої риби, одна, як палець жінка, навіть робить салат, півтори гривні за сто грам. На смак це щось середнє між досить пекучою корейською морквою, її також продають достатньо, і салатом з глив. Уся ця рибка, акуратно дрібно порізана, обсипана спеціями, так що м’ясо м’якеньке, як варене, і йде з нормальним холодним пивом, як вітер.

Різноманіття, чи розміри базару, можуть вразити уяву людини, що приїхала з тайги. Узагалі буде злочином цих декілька прилавків назвати базаром. Надто скромно. Не той масштаб. Фарб замало. Ароматів. Усної реклами забагато. “Свєжайшеє”. Один вуйко, що вживу, прямо на ваших очах пече пиріжки і чебуреки, погоди не робить. За рідну “Поляну Квасову” треба платити три з половиною гривні. У магазинах немає вибору – горілки Артеміда і Шустов, шампанське тільки одеське. Однак у продажу більше сорока сортів морозива, якого я у Львові і на очі не бачив.

На відстані 80 кілометрів від Одеси, її продукції немає. Зате навалом безподобного, але дорогого, Харківського, Полтавського, Дніпропетровського, Київського морозива, зробленого на СП. Дешеве “Білгородністровське” і “Троянда- експрес”. “У нас курортная зона” і тому біля єдиної, нікчемної аптеки, мізерний кіоск, не більший ніж холодильник з Кока-Колою, стоїть черга, як до американського посольства в Гавані. Люди хворіють від перегріву і ще від багатьох природних факторів. Особливо діти.

Цивілізація не тисне вам на голову. Телевізорів мало. Сателітарних антен я взагалі не бачив навіть в “наддорогому” пансіонаті “Блик”, у номері за 30 доларів є холодильник, але немає туалету і кондиціонера, проте замість рахівниці і зошита на прохідній в комендантші стоїть комп’ютер. Така техніка повинна когось вразити. Але кого? Люди, які приїхали сюди на своїх, хай і не нових Ауді і Мерседесах, такі речі мають у себе вдома і подібними забавками їх не здивуєш. Хто не має, тут не селиться. Нерозумно. Важко, направду, себе сприймати акулою бізнесу, коли після ситної вечері і міцного перепою, вилізши серед глухої ночі зі свого “розкішного люксу”, чоловік біжить “на очко” і стає в позу орла. Коліна болять. З малими дітьми взагалі драпак. Наймудріші приїхали з пластмасовими ноцниками. Ті, що навпаки, тримають їх на руках. Причому система відкритих, загальних туалетів притаманна всім закладам відпочинку. Не має значення – платиш ти 10 гривень за ніч чи 25 доларів. Каналізації відсутня. Звідси і неповторний запах, який переслідує вас відразу і всюди.

Найвеселіше ввечері – облитий парфумами народ топає серед димів жаровень, втягуючи носом цей дикий коктейль. А більше втягувати немає що. Стара зубожіла єврейка з Києва, колись вона відпочивала в Хорватії, відвідала Бруклін і пляж Брайтон біч: “Там тоже рускіє з сємєчкамі – гдє їх нєт?!” Прийшовши на пляж, елегантний солом’яний капелюшок, пристойне літнє плаття в стриманих тонах англійської осені, пенсне, а було особливо брудне море, і втомлене сонце плавило навіть надувні матраци, не витримала: “Ти пасмотрі, какой залатой край, а люді живут в таком гамнє. Ні помица, ні напіца, ні пожрать, ні поспать. Я єй говорю, хазяйке, гдє у вас тут туалєт, а она мнє дайот какоє-то чьорноє закопчєноє вєдро. Тіхій ужас. Я такой ніщєти со врємьон войни нєвідєла.” Її коліжанка, що на порядок поступалась їй в елегантності, що не бачила, як на Брайтоні негри продають дрінк, також не випромінювала оптимізму. “Сасєдка палєц порєзала, промила мєстной водой, так у нейо тєпєрь такіє барумбахі на губах вирослі, шо она боітся на уліцу вийті. Я сєбє нє прєдставляю, как она в Кієв вєрнєца”.

“Мама, воно зовсім не чорне”, – словами повними сліз і розчарування говорить маленька дівчинка. “Воно навіть не синє”, – досить нелогічно відповіла їй мама”

Море, не синє і навіть не чорне, і плавають качани кукурудзи, зелені липкі водорослі, медузи, залишки чиїхось трусів, недопалки і розчинені у воді людські екстременти. Станція Сонячна, наступна зупинка Затока. Вода з Дністровського лиману плюс пляжники роблять його кольору німецьких танків. Зранку, у хвилини затишшя, ще немає людей, вода стає прозорою, жовтуватого відтінку. Як у ставку. Тепла як зупа температура не падає нижче плюс 22. Ультрафіолету досить, і колір шкіри як на підошві якісного, дорогого взуття. І кого цікавить, що жив ти в кладовці, де ще з часів совдепії на стіні висить стенд “Марксизм-ленінізм про формування матеріалістичного світогляду” і ніби мало маразму, картину доповнюють цитати з матеріалів 25 з’їзду КПРС і обкладинки з Журналу “Безбожнік”, десять заповідей “Морального кодексу будівника комунізму “ і фундаментальна річ Леніна “Пролетаріат і релігія”. Написи на пансіонатах “Ласкаво просимо – нашему городу 250 лет”.

Совдепія повна контрастів. Загаджена псами реклама кіно “Неудачники” і електричка Одеса – Білгород-Дністровський, де вражаюча чистота, і на вікнах є фіранки і затемнені вікна. Сморід з туалетів і десятирічні діти, що бредуть розпеченим пляжем, кілометрів п’ять, викрикують: “Мєдовая пахлава з орєшкамі, арахіс, холодноє піво, віно, трубочки со сгущьоним молоком, варєная кукурудза”. Важко назвати таких людей лінивими. Але куди йдуть усі ці гроші?

Станція Сонячна – одне велике село, а точніше русская дєрєвня. Кабачки, накриті тентом, пластикові столики, мангали, стійка бару, асортимент, погана піца, шашлик, і місцевий Вася на синтезаторі лабає “гоп-стоп, воровка, таганка.” Порівняно з цим словесний понос і музика наших FM станцій, це майже Моцарт. Тільки Русскоє радіо, де немає навіть результатів футбольних матчів з Динамо. Перед дерев’яною халабудою “спасатєльная станция” висить ганебний російський триколор – прапор. Ну бачив, як на початку “перестройки”, “мєстниє” пацани в Криму, для хохми, вивішували американський “смугасто-зоряний”, чи британський “юніон джек”, але ж вивісити перед державною установою прапор іншої країни?! Дєрєвня є дєрєвня. Цілий мільйон пансіонатів і всіляких там “домов отдиха”, а дороги немає. Тротуарів немає. Дами, “останній шанс” в вечірніх платтях, декольте, при макіяжі, і ті вічно молоді чуваки, бредуть по “комунальной трассе” в пилюці і хмарах диму від шеренги мангалів, де смажиться традиційний хіт усіх місцевих барів, і “кабаків” – шашлик. Лунає хіт “Росіянє, офіцери”.

Делікатеси з морпродуктів це – фантастика. Тонни макулатури “Зверь” і т. д. і “політичний портрет Сталіна” Волкогонова, українською. Мала жене собачку – щось середнє між котом і таксою “Жужу, бистрєй, врємя”. Дід ровесник Потємкіна, той, що корабель “Ти женщіна грамотная умом”. Шкода, але говорять вони виключно російською. Навіть пляжні екскурсоводи. “Сєгодня ви імєєтє унікальний шанс посєтіть бєлгородскую крєпость, гдє било снято болєє 10 художєствєнних фільмов. Взрослим 12 рублей. Детям до пяти лєт три рубля.” Знову Совдєпія. Фортєця цікава тільки як знімальний павільйон.

На Спаса в них чомусь день Нєпнуна. Церква новозбудована – порожня. Маса пасажирів біля фонтана з водою, збоку стоїть хрест. Не знаю звідки взявся міф про існування суржику. Ніхто ні разу з аборигенів так і не зміг зліпити двох слів по-українськи. Добре, що хоч не кривились і з другого разу розуміли. На запитання “У вас є лимони, ручку маєте “ відповідали – “В смислі?” – їсти і писати по папері”. І на сам день незалежності, жодного повідомлення і якась москалина вже в електричці: “Я на вашєм скотском язикє разговарівать нє буду.” і “Ви хуже фашистов” .

Магія теплого повітря, сонця, відбитого в тисячі розпростертих на пляжі жіночих тіл, і цілого моря соленої води буде тримати вас у своїх обіймах до Нового року. Задуха вагона, в якому не відкривається ні одне вікно ( “Коли поїдемо, стане холодніше”, – збила накат тихої паніки у мам з маленькими дітьми провідниця. Треба сказати, дійсно позимніло – коли під’їхали до Красного), примусить добрим словом згадати море.

POSTUP - ПОСТУП
№144 (588),
31 СЕРПНЯ 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Тимошенко знайшла заміну МВФ
·У Львові відключать телебачення, радіо і мобільні телефони

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Масові захворювання у Глинянах
·У Львові відключать телебачення, радіо і мобільні телефони
·Ночі будуть світлими
·КІЛЬКА СЛІВ
·УАПЦ зняла звинувачення з Вадима Долганова
·Страшне вбивство на Львівщині

НАША СТОЛИЦЯ
·В очікуванні скандалу
·ЗВЕРНЕННЯ
·Поляки заполонили Львів
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·Російський слід у Миколаївській епідемії?
·Спекотна осінь уряду
·Їздити на заробітки до Москви стане складніше
·Справа про теракт проти Вітренко вже в суді

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·"Газпром" знову йде в обхід
·"Останкіно" - найдорожчий факел Європи
·СВІТ

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Свято поділеної польської правиці
·"Особливий шлях" Католицької церкви
·Шевенман: або я, або автономія
·Ніксон - президент "на колесах"

РЕВЮ ПОСТУПУ
·REVJU
·КЛУБ КОМІСАРА БОНЦЯ

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

АРТ-ПОСТУП
·Хрестоматійна галерея великих українців
·Гастролі "Чермоша"

РЕПОРТАЖ ПОСТУПУ
·Золотий край...

СПОРТ-ПОСТУП
·У Львова вкрали футбольне свято Україна-Польща
·Агасі боїться весілля з Граф
·СПОРТ-БЛІЦ
·Футбольна війна

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Нова пісня "Бітлів" від Маккартні
·ГОРОСКОП

 

2016 следующий год какого животного кого