Кваснєвський і всі решта
Передвчора завершився збір підписів та реєстрація кандидатів на посаду Президента Республіки Польща. Основний претендент на президентське крісло, нині діючий президент Алєксандр Кваснєвський, уже позавчора здав замість необхідних 100.000 аж... 1.769.891 підпис і розпочав завершальний етап кампанії. Ще до початку серпня він зустрівся із 320 тисячами поляків та відвідав 72 місцевості. Що сьогодні, окрім перемоги на президентських виборах, потрібно найвірогіднішому претенденту на президентське крісло із приблизно 60% рейтингом та що потрібно його союзникам?
Ще рік тому, коли у Польщі у зв’язку із прийняттям закону про люстрацію розпочалась передчасна виборча кампанія, основним кандидатом на президентське крісло був “нині діючий” президент Польщі. І вже тоді деякі громадсько-політичні польські організації з формально не визначеною орієнтацією, шукаючи місця під політичним сонцем, бачили себе неподалік Алєксандра Кваснєвського.
Реально змінити розстановку сил могла лише консолідація правих сил та єдиний правий кандидат. Однак такий кандидат протягом всього часу з кінця минулого літа так і не з’явився, а його появу вважали малоймовірною і оглядачі, і більшість польських політиків (навіть з правого табору). Сьогодні ж розмови правих кандидатів про “єдиного” і “правого” можуть сприйматись в кращому випадку як завищена самооцінка.
Принаймні, такою бачиться ситуація за півтора місяці перед першим туром президентських виборів (8 жовтня). Стосовно другого туру, то є значні сумніви, що другий тур, взагалі, відбудеться, адже рейтинг Алєксандра Кваснєвського за останні декілька місяців стабільно високий. І він може виграти уже в першому турі. Тоді обіцянки політиків з “правиці” про об’єднання в другому турі так і залишаться лише розмовами. Навіть об’єднання правих навколо єдиного кандидата навряд чи вплинуло б на кінцевий результат виборчих перегонів у Польщі. До того ж електорат Кваснєвського за даними тих же соціологічних служб найменш схильний до зміни свого вибору і обов’язково піде на вибори, тоді як загальна кількість бажаючих проголосувати 8 жовтня зменшилась із 81% у липні до 73% у серпні (тобто, зменшилась кількість потенційного електорату конкурентів Алєксандра Кваснєвського).
Головними причинами такої значної переваги головного кандидата на президентське крісло можна назвати три. По-перше, Кваснєвський – це справді професійний політик і його дії підпоряковуються не завтрашньому дню, а дальшій перспективі.
По-друге, більшість громадян Польщі, незалежно від позитивної чи негативної оцінки самої особи Квас-нєвського стверджують, що його президентство не принесло шкоду їхній країні. Успіхи у пересічних громадян, зокрема вступ до НАТО, асоціюються переважно із Кваснєвським, а невдалі реформи із правлячою правою коаліцією. Третьою причиною міцних позицій нині діючого президента, що частково є наслідком другої причини є відсутність значної кількості чітко виражених противників. А це разом з наявністю прихильників дає в результаті не суму, а добуток на користь Олександра Квкаснєвського. До того ж така ситуація плюс невизначеність у правому блоці, несприйняття і роз-дратування багатьма виборцями право-центристської орієнтації сьогодніш-німи правими кандидатами дають можливість Алєксандру Кваснєвському не лише намертво закріпитись на лівому фланзі, а займати частину центру політичного поля. SLD (Союз лівиці демократичної) уже зараз потроху витісняє з центру партію “Унія Свободи”. Це певною мірою пояснює нещодавні реверанси лідера Унії Свободи в бік Анджея Олєховського, котрий має “спільний” з Кваснєвським електорат.
Сам Кваснєвський на виборах є обережним прагматиком і вдалим політиком, що уміє використати помилки своїх противників. До того ж йому не бракує і певного популізму. Так він, наприклад, наклав вето на ініційований правлячою коаліцією новий закон про оподаткування, що не відповідав інтересам нижчого класу в Польщі і тепер вдало використовує це під час виборчої кампанії.
У передвиборчих обіцянках він виступає за справедливий розподіл плодів економічного розвитку, вболіває за місце селян в Європейському Союзі, і за соціальні виплати колишнім працівникам радгоспів, за убогих, за освіту і за безпеку громадян своєї країни, підтримує жіночу емансипацію і вважає представників сексуальних меншин нормальними членами суспільства. Алєксандра Квасьнєвського підтримують і національні меншості в Польщі, оскільки вважають його політику найбільш вивіреною. Словом, Кваснєвський, за його ж словами, хоче бути президентом всіх, і тих, хто його не любить, і тих, хто за нього не голосував.
Опозиція, в свою чергу, намагається грати проти Кваснєвського на негативах, однак поки що їй це не вдається. Натомість, часом можна зустріти наклейки із “застарілим” і, як показав досвід, малодієвим компроматом на Кваснєвського “розливу 1995 року” про відсутність у нього ступеню магістра.
Спокійний перехід нинішнього Президента Польщі у статус новообраного могла порушити люстрація. У люстраційному зізнанні Кваснєвський заявив, що не співпрацював із спецслужбами ПНР, що і визнав Люстрацій-ний суд. Натомість, не зовсім коректна поведінка Ужонду Охрони Паньства (польська служба безпеки) дала підстави прихильникам Кваснєвського звинуватити спецслужби у втручанні у внутрішньополітичні справи, а разом з тим звинуватити прем’єр-міністра Єжи Бузека (саме йому підпорядковується Ужонд Охрони Паньства) та кандидата від AWS Маріана Кшаклєвського у нечесній грі. Таким чином, можна стверджувати, що позиції Кваснєвського ще більше посилились.
Міцні позиції Алєксандра Квас-нєвського не лише сприяють приходу союзників у вигляді інших політичних партій. Деякі політичні партії, що не ввійшли до теперішнього складу польського парламенту, або ті, які мають лише декількох депутатів (Стронніцтво Демократичне, Унія Праці, Партія пенсіонерів) намагаються нагадати про себе, підтримуючи Алєксандра Квасневського. З усього видно, що метою Кваснєвського і партії SLD (за яку на фоні падіння рейтингу інших партій в серпні проголосувало би 41% виборців) є не лише перемога на президентських виборах, а й на парламентських виборах 2001 року. Тому можна розглядати президентські вибори як базу для перемоги на парламентських виборах.
А правим партіям залишається робити хорошу міну при поганій грі, думати про боротьбу з лівицею на наступних парламентських виборах та гадати, чи не буде наступним кандидатом на президентське крісло у 2005 році пані Йоланта Кваснєвська, бо ж в кулуарах чутки ходять...
|
|
