BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 24 СЕРПНЯ 2000 року |

Ярослав Климович: Перша особа області - це святая святих

Новий заступник львівського намісника Степана Сенчука знає, як зробити кар"єру

– Зовсім недавно Ви зайняли пост ідеологічний, досить одіозний – можливо, завдяки вашому попередникові. Чи збираєтесь Ви зараз щось міняти?

– По перше, я лише виконую обов’язки заступника голови обласної державної адміністрації з питань внутрішньої політики та інформації. Йому, закономірно, підпорядковуються внутрішня політика та культура, інформація, питання релігії та міграції населення. У кожній державі завжди була, є і буде людина, яка в органах влади проводить певну ідеологічну лінію. Ви пам’ятаєте, всі ми жили в тоталітарній системі. І чітко знали, що будемо жити при комунізмі. Це був стержень внутрішньої політики. Народ повинен до чогось тягнутися, це об’єднувало людей. Ідеологія настільки сильно працювала, що переконувала: у 80 році ми будемо жити при комунізмі, все буде безкоштовно. Це був стержень внутрішньої політики, він будувався на обмані. Давайте ми піднімемо сьогодні пресу і почитаємо виступи Брєжнєва на пленумах ЦК КПРС. Хотілося плакати – так там усе про народ говорилося, така турбота про людей...

– А ви як?

– От я й говорю: українська держава утворилася. І сьогодні завдання на рівні держави – виробити єдиний стержень внутрішньої політики, який може
об’єднати. На мою думку, складових такого стержня є кілька. Перший і найголовніший, який повинен спрацювати найбільше, – повинна бути єдина українська Церква.

– Якою ж має бути ця Церква?

– Єдина помісна православна українська Церква. Тут є багато таких поглядів, особливо у Галичині, тому що у нас греко-католицька віра.

– І яке місце займатиме Греко-католицька Церква?

– Я думаю, що вона знайде своє місце. Це між собою ієрархи повинні домовитися. І виробити єдину лінію, якщо вони вболівають за єдність держави.

– Це буде паралельне існування греко-католиків і православних?

– Ні. Я вважаю, це – злиття. Єдине, з чим ми не можемо погодитися, – це московський патріархат. Я вважаю, це своєрідна п’ята колона.

– Ви віруючий?

– Так, я віруючий, греко-католик. Кожної неділі ходжу до церкви. Але це все є надзвичайно особистим та потаємним.

Другий момент, який би був дуже важливим для скерування оцього стержня внутрішньої політики, це стержень економічний. Усі ми в Україні повинні навчитися заробляти гроші. І сьогодні це найголовніше завдання, яке проводить наш голова Степан Романович, коли двічі на місяць збирає наради з недоїмок, і з податковою інспекцією йде серйозна розмова. Це розуміє і Сергій Володимирович Медведчук, він молодець у цьому питанні.
І третій стержень, який може

об’єднати, – духовний. Я маю на увазі мову, культуру – всі ці питання. Я би не ставив це так дуже гостро. Це все-таки проблема часу. Ми зараз створимо такий госпрозрахунковий відділ в управлінні культури, який повинен займатися гастрольною діяльністю. Ми знаємо, що тут, в області, є море людей, для яких це дуже добрий бізнес. Цей відділ повинен проаналізувати: якщо це прекрасний співак високого рівня – нехай він буде з Росії, з Великобританії, США, Німеччини. Але це повинен бути рівень. Це не повинно бути, щоби приїхали, як у нас кажуть, лабухи. Правда? Приїхали, зібрали свої гроші. З України вивозяться колосальні суми грошей.

– Як можна визначити, лабух він чи ні?

–Якщо є структура, яка займається гастрольною діяльністю, вона повинна розглянути репертуар. Вона повинна навіть зустрітися з цією групою, перш ніж дати дозвіл на її гастролювання.

І що б не говорили, все-таки у Львові (я в неділю був у центрі) звучить українська пісня, англійська пісня, російська. І я б не створював такого ажіотажу навколо цього.

– А ось ажіотаж довкола української мови в адміністрації? Є відоме розпорядження пана Сенчука...

– Коли готувалася сесія обласної ради (потрібно віддати належне, хоч ми не любимо вихвалятися), починалося воно трошки інакше. Хто пам’ятає – після віче 9 березня, на якому було поставлено вимоги до обласної ради, що стосувалися питання виконання закону про мову. Ми дійсно вирішили більш фундаментально переглянути це питання. І практично саме тоді ми підготували розпорядження голови обласної адміністрації, створили три робочі групи. Смерть Білозора прикро співпала з цією подією.

І тоді президія обласної ради, з ініціативи деяких людей, запропонувала визнати роботу відділів управлінь обласної адміністрації щодо дотримання закону про мови незадовільною. Зрозуміло, під це підпадав весь політичний і гуманітарний блок. І тому Степан Романович запропонував так – щоб ми не писали заяви на звільнення. Це не були заяви “прошу звільнити мене із займаної посади”, але ми написали заяви: “прошу прийняти мою відставку”.
І я написав таку заяву. Якщо ти почуваєш себе впевнено, є фахівцем у своїй справі, то тебе це не хвилює. Я працюю чесно, не за ордени, як я казав нашому куратору з адміністрації Президента. А деякі наші керівники побоялися це зробити. Вони це розцінили так, що буде моментальне звільнення.

– Коли Ви розповідаєте про вагомість українського, у вас все-таки прослизає: “а у нас, в Галичині...” Взагалі, чи цікавить Вас питання про галицьку автономію?

– Ні, ну що ви. Це тільки депутати міської ради, коли їм був зменшений бюджет, прийняли рішення: відокремитися по Збруч і все тут... Ну, я думаю, це смішні речі. Ми завжди повинні пам’ятати, що Слобожанщина – це Слобожанщина, Галичина – це Галичина, Поділля – це Поділля, але все це єдина держава. Ми повинні гордитися і використовувати ці моменти нашої, я би сказав, місцевої культури чи нашого місцевого бачення, підходів до політичних, до духовних питань.

– Але була свого часу ідея, яку подали не тільки депутати міської ради, але й депутати дрогобицькі, висувалося питання відновлення Дрогобицької області...

– Знову ж таки, коли тільки той чи інший регіон щось недоотримує – там зразу з’являються такі сепаратистські настрої. Ви знаєте, що взагалі в перспективі, можливо, буде відбуватися адміністративна реформа, спрямована на певне укрупнення, – скажімо, не виключено, що Тернопільська область увійде до Львівської. Про Дрогобич навіть не може йти мова.

– Останнім часом преса почала закидати політичним партіям відповідальність за ситуацію в регіоні. Тобто якщо свого часу постійно говорилося про відповідальність Аграрної партії на рівні області, то зараз говорять, що відповідальність за ситуацію в місті повинні взяти НРУ і ПРП...

– Це цікавий момент, і от зараз, коли була комісія з Києва, була викладена така думка, що у виконавчих органах влади не повинні працювати люди, які є членами тієї чи іншої партії. Повинно бути так: опозиція – і ті люди, які після перемоги Леоніда Кучми опинилися у фарватері. І це нормально. Що стосується Аграрної партії – що вона на себе взяла відповідальність і т.д. – це є теза журналістів. Ні, просто склалося так, що у керівництві адміністрації є люди, які належать до різноманітних партій: частина – до Аграрної партії, до Руху, до НДП, ПРП. Але у владі найголовніше – це дистанціюватися від заангажованості на ту чи іншу політичну силу.

– Серед політичних партій одним приписують величезну активність, іншим – повну бездіяльність. Яка ваша оцінка політичних партій?

– На даному етапі найбільш активна СДПУ(о) – це видно з тих акцій, які вони проводять. Я зрозумів їхню тактику – вона полягає в тому, щоб партія про себе заявила, тому що соціал-демократи не мають у нас особливої підтримки.
Що стосується інших політичних партій, на даному етапі жодна з них не веде активної роботи. Якщо взяти УРП – то це мовні і кадрові питання: вони хочуть, щоб УРПівці працювали у виконавчих органах влади чи десь займали крупні посади. Рух живе на тому, що він вже зробив і що втратив, – у них у пам’яті залишився ще той Рух кінця 80-х – 90-х років, і це спрацьовує у тій чи іншій ситуації. Але активної політичної роботи вони не ведуть, залишаються у тіні. КУН приєднується до багатьох акцій, але особливого впливу КУНу я сьогодні не можу відзначити. Але найцікавіший момент – скоро політична гра у “вулику” почне рухатись. Головне питання – блокування. Те, що російська схема буде застосована в Україні – це однозначно. Ми бачимо, складається блок Рух-ПРП-КУН – десь так вони блокувалися і по 115 округу. Але мені цікаво, чи будуть стукатися у двері цього блоку такі партії, як СДПУ(о), УРП, Аграрна партія. Хоча Аграрна партія має своє місце в області – село завжди було дисциплінованим.

– Ви займаєтеся внутрішньою політикою в адміністрації. “Поступ” кілька днів тому надрукував інформацію про дуже коштовний подарунок обласної влади до дня народження Президента. Може, Ви прокоментуєте: хто замовляв, за чиї кошти, хто вручав?

–Я одразу хочу зізнатися, що не причетний до тих моментів. Нема нічого поганого в тому, що обласна адміністрація замовила привітання Президенту держави, це справа кожного керівника.

–Як фінансуються такі речі?

– Для цього є різноманітні позабюджетні кошти. Ми отримуємо позабюджетні кошти за сплату за оренду приміщення.

–Як відбувається вручення? Пан Сенчук їде і від власного імені вітає?

– Сенчук – представник області, він їде від області. Ви повинні пишатися цим...

– Всі подарунки із позабюджетних коштів оплачуються?

– Ні. Є резерв, є люди-доброчинці, які можуть у тих питаннях допомогти. Скажімо, ми в адміністрації як вітаємо? От у заступника голови адміністрації день народження. Це відбувається так: люди дають свої кошти просто, по-людськи скидаються, купується якийсь подарунок.

– До речі, у нас тут, в редакції, можна випити, а в стінах адміністрації – ні...

– Так, у стінах адміністрації заборонено. Я хочу розповісти, як це відбувається. Не буду про голову говорити. Якщо день народження у заступника – годині о 9-й приходять заступники, голова, вітають його, вручають квіти, подарунки. Якщо він вважає за потрібне, ввечері може запросити колег по роботі на чашку чаю.

– Але коли у Ярослава Гадзала був день народження, то перша приймальна була упродовж цілого дня забита людьми.

– Вітання продовжуються, абсолютно. Йдуть люди з букетами квітів, з якоюсь пляшкою, можливо, а хто й без нічого прийде потиснути руку.

– Ви займалися і займаєтеся створенням, так би мовити, ідеалу пана Сенчука, сприяєте його популяризації. Як Ви це робите?

– Я розумію, що ЗМІ – дуже важливий чинник у формуванні іміджу першої особи. Завдання всього апарату - чи це в Адміністрації Президента, чи у нас – це робота команди на імідж першої особи, тому що перша особа представляє область, це святая святих, нема чого приховувати. Просто нормальна робота прес-служби, різноманітних інших відділів, управлінь повинна бути настільки скерована на роботу із ЗМІ, щоб це формувало нормальний імідж: спілкуватися гарно, бути в хороших дружніх стосунках – тоді можна із розумінням підходити до багатьох питань.

– Чи є якісь моменти, у яких би Ви хотіли змінити те, що робив Ваш попередник – Василь Базів?

– Знаєте, він спочатку був моїм студентом-практикантом на телебаченні. Я пам’ятаю, як він писав сценарій... Коли він приносив на 20 сторінок – а почерк у Василя Андрійовича... Я не міг того сценарію прочитати. Але вже було видно тоді, що Божий дар має. А взагалі, на тій посаді заступника, який веде ці питання, повинна бути м’якша, дипломатичніша людина. Тут потрібна людина зовсім іншого характеру. Ми прекрасно знаємо, що особливість характеру Василя Андрійовича – емоційність, різкість...

– Призначення Базіва у Канаду – це підвищення чи ні?

– Це підвищення. Він в області, я вважаю, вичерпався. І, кажучи між нами, він як стратег нормальний, може мислити, має добрі ідеї. Але влада є така, що кожну ідею потрібно реалізовувати. Якщо ідея не реалізовується – це погано. Є у нього багато хороших ідей, як журналіст він хороший, як публіцист, як оратор. Але я кажу: Василя Андрійовича трошки оці емоції підводили, тому “Поступ” його особливо “любив”.

Але конкретно щодо роботи в обласній адміністрації підрозділу, який займається внутрішньою політикою, – то шляхи там відпрацьовані, тому що практично цими питаннями займався я. Василь Андрійович уже після президентських виборів мав трохи інші справи, доручення. Я займався усіма питаннями.

Система управління на рівні виконавському – це мистецтво. Цьому треба навчитися, і я думаю, що потрібен як мінімум рік, аби прокрутитися в апараті, знати кожні двері, знати, як і про що з кожним говорити, куди який папір повинен піти.

У розмові брали участь:
Ігор МЕЛЬНИК, Олег ОНИСЬКО,
Іванка ПОПОВИЧ,
Маріанна РОМАНЕНКО,
Любомир СКОЧИЛЯС,
Тарас СМАКУЛА, Сергій СМІРНОВ

POSTUP - ПОСТУП
№141 (585),
24 СЕРПНЯ 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Дев"ять років надії
·Олігархи зіграли ва-банк

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Дільничні інспектори: сезон "Осінь 2000"
·Виконуючи обов"язок
·Ведіть жебраків до школи
·КІЛЬКА СЛІВ
·Садиба Михайла Грушевського
·"Перші кроки" Червонограда

НАША СТОЛИЦЯ
·Дев"ять років надії
·Незалежність для всіх і кожного
·Трудові досягнення до Дня Незалежності

ПОСТУП З КРАЮ
·Купіть собі трохи "1+1"
·Православні можуть зіпсувати свято
·Олігархи зіграли ва-банк

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·"АвтоЗАЗ-Daewoo" + Ford
·Алмазний король Оппенгеймер помер
·СВІТ

ПОСТУП У СВІТ
·Ізраїльська поліція знайшла зниклого американського вояка
·Війна парламенту проти кліру
·Державний рекет на благо остарбайтерів
·Терористи не винні
·Навіщо Москва грала вар"ята?

ПОСТАТЬ У ПОСТУПІ
·Ярослав Климович: Перша особа області - це святая святих

РЕВЮ У ПОСТУПІ
·Туз пік
·REVJU

СЦЕНАРІЇ ПОСТУПУ
·Хто стане Президентом?

АРТ-ПОСТУП НА ФЕСТИВАЛЯХ
·Фантасмагорії Папського палацу
·Плачидо Домінго і "Пікова дама"

СПОРТ-ПОСТУП
·Український футбольний день
·Олімпіада без українських вершників
·СПОРТ-БЛІЦ

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Знайшли листи Люїса Керрола
·ГОРОСКОП