Державний рекет на благо остарбайтерів
Китайці переймають досвід боротьби за компенсації
НІМЕЧЧИНА
Любко ПЕТРЕНКО
Для того, щоби колишні в’язні концтаборів і примусові працівники часів Другої світової війни змогли нарешті отримати обіцяну компенсацію, німецька держава вирішила не гребувати жодними засобами. Федеральний уряд чинить усе відчутніший тиск на підприємства, що не поспішають робити свої внески на рахунок фонду “Пам’ять, відповідальність, майбутнє”.
“Поміркованим державним рекетом” назвали деякі німецькі ЗМІ спроби урядових інституцій “вибити” з підприємців кошти на відшкодування остарбайтерам. Головно тиск полягає в тому, що Німецька спілка промисловості й торгівлі (DIHT) закликає бойкотувати фірми-відмовники. Інколи такі заходи дають результати, як-от у випадку з берлінським фармакологічним підприємством Lysoform. Зганьблене Спілкою підприємство позбулося деяких постачальників і підрядників.
Друга форма “рекету” – телефонно-факсові домагання. Функціонери фонду “Пам’ять, відповідальність, майбутнє” день у день тероризують дзвінками підприємства, які ще не долучилися до компенсаційної ініціативи, і делікатно натякають їм на неетичність надмірної скупості. У “чорному списку” фонду приблизно п’ять тисяч різноманітних фірм, які не нині-завтра не витримають і здадуться.
Сьогодні до ініціативи фонду долучилися 3724 німецькі фірми, які внесли на рахунок приблизно 3,2 мільярда марок. Нагадаємо, що загалом від підприємців мають надійти 5 мільярдів марок, а ще стільки ж – від федерального уряду Німеччини.
Успіхи східноєвропейських остарбайтерів у боротьбі за компенсації надихнули на борню мешканців другого кінця Євразії – китайців. Вони вирішили теж витягнути з криївок пам’яті свою давню образу на японців. Адже з 1937 до 1945 року близько 38 тисяч мешканців Піднебесної були перевезені з материка на японські острови для важкої підневільної праці на різноманітних підприємствах.
Найініціативнішою виявилася група стареньких китайців, котрі свого часу працювали на концерни “Міцубісі” та “Міцуї”. Ці люди й подали позов на згадані фірми з вимогою відшкодувань за рабську працю. Причому позивачі врахували досвід судових тяганин із “вибиванням” компенсацій від німецьких та швейцарських компаній і вирішили, що доречніше домагатися виконання своїх вимог з допомогою американського правосуддя.
Офіційний Пекін позбавив своїх громадян протекції в цій справі, підписавши 1972 року договір із Токіо про відновлення дипломатичних взаємин. Досі жоден китаєць не отримав од Японії якихось відшкодувань за примусову працю в часи Другої світової війни.
|
|
