BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 24 СЕРПНЯ 2000 року |

Олімпіада без українських вершників

або Чому Петро Плекан не їде в Сидней

КОНІ НЕ ВИННІ

Петро Плекан – єдиний в Україні вершник, котрий цього року разом зі своїм партнером – конем Терміном – отримав од Міжнародної федерації ліцензію на участь в Олімпійських іграх у Сиднеї. Цей спортсмен живе і тренується у Львові. Однак на Олімпіаду він не поїде. Причина? Немає коштів...

Як не дивно, кінний спорт просто на наших очах стає “білою плямою”. Мало хто вже сьогодні може похвалитися знаннями про нього. Найчастіше доводиться чути: “Так-так, пам’ятаю, колись ходив на скачки”... Але кінний спорт – це зовсім не іподромівські скачки, популярні колись лише тим, що давали можливість на ставках “заробити” певну суму грошей. Кінний спорт, який увійшов до програми Олімпійських ігор сто років тому, складається з виїздки, конкуру (подолання перешкод) і триборства. Змагання з найважчого та найтравматичнішого виду кінного спорту – триборства – тривають три дні й вимагають як від вершника, так і від його коня високого рівня підготовки, адже, крім виїздки та конкуру, мають у своїй програмі ще й польові змагання.

Петро Плекан – майстер спорту з кінного триборства, чемпіон колишнього СРСР і чемпіон України. Наша розмова з ним відбулася на базі дитячої спортивної школи “Буревісник”, куди Петро Плекан двадцять років тому прийшов 14-річним юнаком, сповненим бажання навчитися їздити на конях.

– Років десять тому Україна мала доволі сильну збірну команду, – розповідає Петро. – Та з часом багато спортсменів залишило спорт. Навантаження у триборстві дуже великі, а заохочення, особливо зараз, ніякого. Працюєш, викладаєшся, домагаєшся високих результатів, а тобі кажуть “до побачення”. Раніше спортсмен працював із конем і знав, що поїде на змагання. Колись було по десять стартів на рік. Тепер – один – чемпіонат України. На інші змагання запрошують лише тих, хто має можливість приїхати. Наша ж база такої можливості надати не може. Єдина машина для перевезення коней поламалась, а замовляти приватну – дуже дорого. Раніше, пам’ятаю, спортсменам, котрі готувалися до Олімпійських ігор, приділялося дуже багато уваги. Адже сьогодні наші результати залежать не стільки від підготовки, скільки від умов, у яких ми тренуємося. От і виходить, що сьогодні ти нікому не потрібний разом зі своїм конем і Олімпійськими іграми.

– У скількох змаганнях необхідно було вам виступити, щоб отримати ліцензію на Олімпіаду?

– Потрібно було пройти трирічний етап. Для участі в підсумкових міжнародних змаганнях треба було виступити в цілій низці змагань різного рівня. Так, допуск на Чемпіонат світу виборювався під час тризіркових змагань, а допуск на тризіркові – під час дво- й однозіркових. Адже коня не можна випускати відразу ж на серйозні змагання, бо він не витримає навантаження. Тому кінь і вершник повинні поступово пройти всю “драбину” змагань.

– Три роки ви йшли до отримання цієї ліцензії. І от ви її отримали. Що відчули?

– Спочатку радість. Але після того, як сказали: ти, звичайно, молодець, проте сиди вдома й нікуди не рипайся, почув себе скривдженим.

– Ви не намагалися самі знайти гроші?

– Ніхто і чути про це не хоче. У Київському спорткомітеті цьогоріч узагалі немає на нас грошей. Усе пішло на Олімпіаду.

– Але ж і ви ліцензію на Олімпіаду отримали...

– Так, але вигідніше везти цілу команду. Я ж – один. А витрати на перевезення коня й утримування його на карантині більші, ніж ті, що йдуть на поїздку цілої команди спортсменів з іншого виду спорту.

– А про яку, власне, суму йдеться?

– Думаю, було би досить 15 тисяч доларів.

– Прикро, що не вдалося знайти такої порівняно невеликої суми. Проте це не остання Олімпіада. У кінному ж спорті вікового ліміту, здається, немає?

– Ні.

– Ви зустрічалися з “сивими” майстрами триборства?

– Так, за кордоном. І, до речі, вони дуже добре виступають. Наприклад, найкращому у світі триборцеві новозеландцю Маркові Тоту вже п’ятдесят років. Але за ним устигнути ой як важко! Він неодноразовий чемпіон Олімпійських ігор і чемпіонатів світу.

– Триборство належить до видів спорту з високим рівнем травматизму. Ви, напевно, не раз були свідком нещасних випадків. Після цього не виникало бажання кинути це все?

– Ні. Напевно, це залежить від людини. А травматизм на кожних змаганнях складає 1-2%. Є люди, котрі проходять пішки дистанцію, яка передбачає стрибки вгору, вниз, у воду, через канал, і дивуються, як це все можна на коні проїхати.

– Однак у ньому сьогодні багато жінок...

– Дуже багато. За кордоном 70% триборців – жінки. А англійська збірна взагалі складається тільки з жінок. Однак їхні коні за свій вік стільки всього вже побачили, що відробляють програму як має бути. Наші ж, коли вперше потрапляють на міжнародні змагання, де все у квітах, яскраво прибране, просто губляться.

– А винагороди за призові місця за кордоном дуже великі?

– Залежно від змагань приз за перше місце може складати 15-20 тисяч доларів.

– А у нас?

– Грамота. Деколи ще медаль дають.

– Напевно, у нас до коней ставляться як до господарської тварини?

– Так. Багато людей приходить і каже: пішли, треба город зорати. Люди не розуміють, що ці коні існують не для городу. Вони на це просто не здатні. До речі, зараз дуже важко знайти на наших кінзаводах доброго коня. Все повивозили за кордон.

– Чула, що, крім коней, нині не вистачає і сідел...

– Дуже. Те, що є у нас у школі, – це вже не сідла, а гаманці. Вони складаються, як хочеш. Усі перебиті, перешиті. І тренуватися на них дуже важко. Вони сильно натирають ноги... Нормальне ж сідло за кордоном коштує від 2 до 4 тисяч доларів...

– Ого! Наскільки я знаю, у нас за такі гроші коня купити можна.

– Майже... Я, звичайно, маю для змагань більш-менш порядне сідло. Щоби нормально виглядати. Але одного разу посадили ми в нього німця, то він і хвилини не посидів – зліз. Каже: в цьому сідлі постійно треба думати, як не впасти, а не про те, як керувати конем. Коли ж я для проби сів у їхнє сідло, то злазити вже не хотів. Було враження, ніби пересів із “Запорожця” в “Мерседес”.

Р.S. Почуття Петра Плекана, який заслужив поїздку на Олімпіаду, цілком зрозумілі. Та він іще має шанс узяти участь в Олімпійських іграх 2004 року. Якщо, звичайно, за цей час у кінному спорті з’явиться свій Суркіс. А от для коня Петра Плекана – Терміна, який дев’ять разів був чемпіоном України, їздив на Чемпіонат світу і так само заслужив ліцензію, – це була остання можливість виступити на Олімпіаді. Адже Терміну вже 15 років, а це означає, що він уже “пенсіонер”.
Розмовляла Світлана РУДЄВА

POSTUP - ПОСТУП
№141 (585),
24 СЕРПНЯ 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Дев"ять років надії
·Олігархи зіграли ва-банк

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Дільничні інспектори: сезон "Осінь 2000"
·Виконуючи обов"язок
·Ведіть жебраків до школи
·КІЛЬКА СЛІВ
·Садиба Михайла Грушевського
·"Перші кроки" Червонограда

НАША СТОЛИЦЯ
·Дев"ять років надії
·Незалежність для всіх і кожного
·Трудові досягнення до Дня Незалежності

ПОСТУП З КРАЮ
·Купіть собі трохи "1+1"
·Православні можуть зіпсувати свято
·Олігархи зіграли ва-банк

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·"АвтоЗАЗ-Daewoo" + Ford
·Алмазний король Оппенгеймер помер
·СВІТ

ПОСТУП У СВІТ
·Ізраїльська поліція знайшла зниклого американського вояка
·Війна парламенту проти кліру
·Державний рекет на благо остарбайтерів
·Терористи не винні
·Навіщо Москва грала вар"ята?

ПОСТАТЬ У ПОСТУПІ
·Ярослав Климович: Перша особа області - це святая святих

РЕВЮ У ПОСТУПІ
·Туз пік
·REVJU

СЦЕНАРІЇ ПОСТУПУ
·Хто стане Президентом?

АРТ-ПОСТУП НА ФЕСТИВАЛЯХ
·Фантасмагорії Папського палацу
·Плачидо Домінго і "Пікова дама"

СПОРТ-ПОСТУП
·Український футбольний день
·Олімпіада без українських вершників
·СПОРТ-БЛІЦ

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Знайшли листи Люїса Керрола
·ГОРОСКОП