Український футбольний день
ВІКНО У ЄВРОПУ
Роман ДОРОШ
Третій кваліфікаційний раунд Ліги чемпіонів. Матч-відповідь.
“Славія” (Чехія) – “Шахтар” (Україна) – 0:2 (у додатковий час).
Прага. 10000 глядачів. Суддя – Лейл Ірвайн (Північна Ірландія).
“Шахтар”: Вірт – Старостяк (Кривенцов), Глевецкас, Попов, Шевчук – Тимощук, Бахарєв, Абрамов (Бєлік), Зубов – Ателькін (Шмарко), Воробей.
Голи: 0:1 Воробей, 90', 0:2 Ателькін, 97'.
Аж не віриться, але ми таки дочекалися великого міжнародного успіху донецького “Шахтаря”. До цього команда зі столиці Донбасу йшла довгі роки, постійно перебуваючи в тіні великого “Динамо”. І ось, схоже, часи “молодшого брата” закінчилися. Ми маємо вже другу команду, яка на міжнародній арені здатна на великі перемоги. Та мусимо визнати, що в цей успіх ми вірили мало.
Якщо не сказати – взагалі не вірили. Тепер з радістю посипаємо голову: команда Віктора Прокопенка таки змогла здійснити цей маленький подвиг.
Втім, матч у столиці Чехії не викликав великого зацікавлення. Схоже, у Празі більшість ходить на “Спарту”, а не на “Славію”. Щось таке, як у Києві “Динамо” та ЦСКА... Тим часом чехи обрали оборонну тактику, намагаючись “відкатати” нульову нічию. “Шахтар” же не мав чого втрачати. З перших хвилин гірники пішли в наступ, і вже в дебюті Ателькін ледь не відкрив рахунок. У середині першого тайму чехи вирівняли гру, й уже Зеленка мало не забив. Загалом, перший тайм не був надто цікавим.
Другий тайм виявився значно цікавішим і жвавішим, аніж перший. Обидві команди почали грати у більш швидкий футбол. Але чехи першими не витримали фізичного навантаження. Як наслідок в останні 25 хвилин донеччани практично не покидали половину поля господарів. Ще більше зросла перевага гірників із виходом Бєліка. Тепер “Шахтар” уже грав з трьома нападниками. Хто тільки не загрожував воротам господарів: Абрамов, Бахарєв, Ателькін, Тимощук, Воробей, Зубов... І все марно – м’яч уперто не йшов у “рамку”. Чехи постійно рятувалися: то з допомогою захисників, то голкіпера, а то просто неймовірного фарту, як це було після прострілу Бахарєва, коли якимось дивом ні Воробей, ні Ателькін не змогли “запхати” м’яч у ворота. І коли вже пішла 90-а хвилина, здавалося, що вже всі надії втрачені. Саме тоді згадався гол Шевченка на останній хвилині у ворота чеської “Спарти”, також у третьому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів. І треба ж такому статися: після чергового пострілу Зубова м’яч вийшов на кутовий. Зубов біжить подавати, м’яч після серії рикошетів потрапляє до Ателькіна, той головою перекидає м’яч через чеського голкіпера, та воротар знову встигає зреагувати і вибити м’яч у поле. А там на м’яч уже чекав Воробей, який і забив рятівний гол. Про те, що в цей момент робилося в українських домівках, особливо в Донецьку, не варто, мабуть, переповідати...
А цей гол повністю вивів чехів із рівноваги. Тому й не дивно, що, послухавшись поради свого тренера Віктора Прокопенка (“внизу вони взагалі глухі!”), донеччани все більше почали використовувати передачі низом. Наслідком цього став гол Ателькіна після передачі Воробея. Ми – в Лізі чемпіонів. Празька команда знову програла українцям. І знову за схожих обставин. Тож історія повторилась.
А ось як закінчилися деякі інші матчі вівторка та середи:
“Динамо” (Хорватія) – “Мілан” (Італія) – 0:3 (Шевченко, 23', 43', Хосе Марі, 67') (результат першого матчу – 1:3). Виставу одного актора побачили вболівальники в Загребі. Наш Шевченко майже самотужки “розніс” чемпіона Хорватії. А його гол зі штрафного треба заносити у європейську енциклопедію найкращих голів. Сьогодні без Шевченка неможливо собі уявити “Мілан”. І загалом, без Андрія міланський клуб, здається, є “мертвою” командою.
“Гамбург” (Німеччина) – “Брондбю” (Данія) – 0:0 (2:0), “Галатасарай” (Туреччина) – “Сент-Гален” (Швейцарія) – 2:2 (2:1), “Локомотив” (Росія) – “Бешикташ” (Туреччина) – 1:3 (0:3), “Спарта” (Чехія) – “Зимбру” (Молдова) – 1:0 (1:0).
|
|
