Францію чекає федералізація
КОРСИКА
Мирко ЛАТИК
Схоже, що французам уже не вдасться і надалі представляти світові проблему корсиканського сепаратизму як боротьбу на острові з мафіозною меншістю, яка використовує політичний підтекст для прикриття своїх брудних оборудок. Останні події на Корсиці остаточно зірвали уряду його літні канікули, а прем’єр Ліонель Жоспен змушений офіційно визнати необхідність розпочати програму так званого “миротворчого процесу” через встановлення “громадянського миру” на непокірному острові. Перші поступки уряду – можливе звільнення з-під варти учасників замахів, спрямованих проти французьких інституцій на Корсиці.
За планом Жоспена, до 2004 року корсиканці зможуть отримати автономію, зокрема власний регіональний парламент із представництвом на Національних зборах у Парижі. У своїй літній резиденції на атлантичному острові Ре голова уряду заявив, що амністія вбивцям префекта острова Клода Еріньяка “нічого не дасть”, а звільнення інших сепаратистів з Фронту Звільнення (FLNC), раніше засуджених за насильницькі акти, “не стоїть на порядку денному”. Проте у центрі уваги можуть стати вимоги автономій регіонів Франції, зокрема бретонців та французьких басків, хоча Жоспен висловлює впевненість, що цього не станеться.
Убивство корсиканськими екстремістами одного з ідеологів FLNC Жана-Мішеля Россі, який в останні роки свого життя став прибічником автономії у складі Франції, дозволяє французькій владі говорити про початок війни між корсиканським автономістами і сепаратистами. Россі, який після замаху на Еріньяка вийшов з політики, написав книжку, де окреслив усі потаємні течії у націоналістичному русі Корсики – і насамперед зв’язки із мафіозними структурами. Він був одним з останніх лідерів корсиканців, з якими французькій владі вдавалося знаходити певні компроміси. Через кілька днів після виходу книги, у будинку “Агенції економічного розвитку Корсики”, де працював Россі, пролунав потужний вибух. На сцену політичного андеґраунду вийшли нові дійові особи – праві радикали, які виступають за повну незалежність острова. У цьому сенсі план Жоспена – вимушений крок Парижа, бо його навряд чи тішить перспектива мати під боком власну ЕТА чи ІРА.
Рішення Жоспена про надання автономних прав Корсиці викликало бурхливу реакцію серед прибічників унітарної республіки. У своїй промові в уряді міністр внутрішніх справ Жан-П’єр Шевенман досить різко заявив про свою можливу відставку – в разі прийняття плану прем’єр-міністра. Та йому навряд чи вдасться обґрунтувати свої претензії. Адже спалах сепаратизму на Корсиці великою мірою є результатом прорахунків саме його відомства. Протягом останніх 25 років паризький уряд намагався “купувати” націоналістичних лідерів, що тільки сприяло процвітанню мафії на острові – і аж ніяк не відвернуло загрози сепаратизму.
|
|
