Народні загони українізації!
Спокійно: ніхто нікого бити не збирається...
ОПІР
Остап ДРОЗДОВ
Смерть Ігоря Білозора стала мовби відправним пунктом усіх патріотичних починань наших “діячів”. Складається враження, що до цієї трагедії наче й не існувало проблеми засилля іншомовної книги, музики, реклами тощо. Для того, щоби галицькі патріоти заворушилися, потрібна була загибель людини, бажано ще і знаної. Що ж, краще пізно, ніж ніколи...
Можливо, керуючись саме цією саркастичною істиною, обласна організація УРП вирішила зробити свій внесок у справу українізації Львова. Наступного після похорону композитора дня було оголошено набір у народні загони боротьби з русифікацією. Коли в пориві емоцій за кільканадцять днів зголосилися 92 патріоти, виникла загроза некерованості процесу. З огляду на розтиражовані гасла на кшталт “Кров Білозора кличе до помсти!” зовсім не випадковою можна вважати антиукраїнську істерію російських ЗМІ. Щоб акція набула оформленого вигляду, УРП збирає установчі збори народних загонів, обирає керівний штаб і ставить питання: як узаконити цю формацію.
Перша ідея – зареєструватись у статусі реєстрового козацтва – не пройшла. Спрацював задум оформити підрозділи як добровільні народні дружини, що цілком узгоджується з відповідним Указом Президента. Власне, цей нормативний акт гарантує захищеність дружинників від усіляких зазіхань. Оскільки для Львова щось таке є прецедентом, досягнуто домовленості з міським
управлінням міліції та Галицькою райдержадміністрацією стосовно постійних посвідчень. УРП разом із компетентними органами провела перевірку осіб дружинників на притягнення їх у минулому до кримінальної відповідальності. Поки що лише одна особа відрахована з формування через давні грішки.
Узгодивши всі організаційні моменти, перейменовані народні загони українізації (НЗУ) спершу почали нехитру діяльність. На сороковини смерті Білозора дружинники обклеїли листівками “Обережно – русифіковано!” ті об’єкти, які найбільше порушують законодавство про мови (кіоски, книгарні, кінотеатри, квиткові каси тощо). Десь на двадцятій листівці одного “доблесного” заарештувала міліція, та через “облаву” його побратимів таки відпустила. Згодом, під час траурного концерту на стадіоні “Україна”, загони популяризували гасла політичного змісту.
Набагато продуманішими стали дії після відомої ухвали сесії обласної ради про незадовільне функціонування української мови. Відтоді почалися регулярні рейди – підходили до “проштрафованих” точок, знайомили з можливими законними санкціями, вказували на огріхи. Реакція була різна: хтось відмахувався, хтось дякував за інформацію, хтось (як-от у “Роксолані”) відразу проганяв, хтось негайно усував порушення. Особливої ефективності вплив НЗУ може зазнати після того, як УРП укладе угоду з управлінням захисту прав споживачів, за якою останні зможуть негайно накладати штрафи. Також у розробці перебуває графік спільних із міліціонерами та працівниками згаданого управління обходів. Словом, у перспективі діяльність загонів буде поставлена “на широку ногу”.
НЗУ – це не воєнізовані формування, в їхні повноваження входить звернути увагу на порушення, скласти акт і передати його компетентним службам. До речі, зараз дружинники тимчасово не захищені від фізичних зазіхань – до видачі законних і постійних посвідчень. Проте раз на тиждень найбільш неукраїнські точки можуть бути удостоєні візиту НЗУ з попереджувальною штрафною карткою. Ще незабаром загони візьмуться не лише за російську, а і за англійську мову.
Час покаже, чи такі заходи нададуть Львову українського обличчя. Принаймні законна підстава для такої діяльності є. Після остаточного з’ясування всіх організаційних питань можна буде чекати нового витка українізації. Чи, можливо, ми вже це проходили?
|
|
