BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 22 СЕРПНЯ 2000 року |

Безвиході немає

Завжди є кнопки, на які можна натискати

Андрій КВЯТКОВСЬКИЙ

Вона була беззуба, безсила, ще й висміяна-зганьблена столичними журналістами – ота нещасна постанова “Про захист звукового середовища”. Але навіть таку її боялися. І скасували.

“Во Львовє снова можно пєть блатниє пєсні”, – не стримала радощів київська газета. Ревнителі “українських” законів визначили, хто в галицькій хаті господар і вказали нам місце в цій державі. Ні, статус галичанина в ній не дорівнює статусу аборигена в Австралії чи ботокуда в Бразилії (хоча всі ми – “корінні”). Адже вони у “своїх” країнах – люди третього сорту, а ми – лише другого. Хоча сортність з часом може змінитися. До того ж вони – чорні, а ми – нібито білі (Богу дякувати, є хоч щось, чого не скасує ні прокуратура, ні київські рептильки, ні пан Президент, ні гаспадін Свістунов, ні містер ван дер Стул).

Прецедент є сумнівно законним (невідомо ким призначений орган скасовує волю народних обранців), але цілком закономірним. Років 10-12 тому охоронець “совкової” в’язниці пішов за пляшкою, забувши зачинити цюпу. Прості, як двері, прибалти вчинили до примітиву просто – чкурнули з буцегарні. Але ми, галичани, не були такі вузьколобо-прямолінійні. “Не кинемо напризволяще братів незрячих, гречкосіїв”, – сказали ми. І залишилися. Аж тут алкаш-охоронець повернувся і зачинив камеру. А брат-хохол, з яким ми так не хотіли розставатися, став “паханом” і вказав нам місце – біля “параші”.
Ті прибалти – взагалі рідкісні “гальма”. “Геть з пактом Молотова-Рібентропа! – волали вони тоді. – Не визнаємо його наслідків ані раз!” Ми, галичани, – не такі. “Воно ж то ніби так, але...”, – задумливо тягнули ми і будували складну логічну конструкцію. Щоправда, Європа теж виявилася дуже обмеженою. Тих простаків вона зрозуміла й притулила до лона, а суті нашої конструкції досі не второпала.

Але досить спогадів! Старого здеградованого алкаша на варті змінив молодий, завзятий, матеріально зацікавлений. І через 12 років мусимо починати від нуля. І мусимо не повторити помилок.

Мусимо навчитися правильно формулювати вимоги – щоб у європах не називали нас ксенофобами, щоби з наших рішень-заборон (які ми все одно не в стані втілити) не шкірили зуби київські рептильки, і щоби ці вимоги легко сприймав і перетравлював свій, галицький обиватель. Важко, але мусимо позбутися приємної (проте шкідливої) ілюзії, ніби ми справді “титульна нація”, ніби становимо більшість, ніби маємо реальну силу й владу щось комусь забороняти. Той, з кого безкарно кепкують на кожній газетній шпальті і з кожного телеекрану, хай не натягає тогу “титульної нації”. Роль “паперового тигра” – смішна і невдячна.

Але можна зіграти іншу роль. Адже не секрет – сучасним світом давно керують меншини. Недаремно кажуть, що в США нині найкраще бути або чорним, або “голубим”. І в Україні тон задають нечисельні, але згуртовані татари (Крим) або гаспада свістунови (Львів). Чисельне співвідношення росіян і чеченців – 150 до 1, а хто кого більше боїться? Не згадуватимемо ще про одну меншину, що досягла достоту всесвітнього впливу...

Так от, не забудьмо: у масштабах України галичани – теж меншина. Але має одну перевагу – компактне проживання. І варто вміти з неї скористатися.
Розмов про “права націй” в європах не розуміють – інакше не гриміли б (десятиліттями!) вибухи в Країні Басків, Ольстері та на Корсиці. Тому в своїх “піарівських” акціях (а як нині без PR?) мусимо звернутися до інших цінностей – зрозумілих і європейцям, й американцям, і своєму обивателеві. Яких не заперечать ні прокуратура, ні київські рептильки.
Це гроші та права людини.

Про що йдеться? А ось про що. Я, україномовний громадянин України (шкода, що досі не знайдено коротшого імені для цієї категорії населення), плачу цій державі такі самі податки, що й російськомовний “украінєц” (тобто, зі своїх заробітків віддаю такий самий відсоток). І я маю ПРАВО домагатися від держави таких самих ПРАВ, які вона реально забезпечила йому. Адже ми рівні перед законом, незалежно від походження, чи не так?

А тому Київ, якому я плачу податки, зобов’язаний забезпечити мені і моїм дітям доступ до будь-якої інформації та до будь-яких культурних благ моєю рідною мовою так само, як він забезпечив усе це моєму російськомовному співгромадянину. Тобто я і моя дитина маємо право перебувати в рідномовному середовищі, яке в умовах теле-радіо-комп’ютерної цивілізації легко забезпечує собі кожен росіянин. Тобто, я маю право на щохвилинний доступ до – як мінімум – одного виключно україномовного телеканалу (з якого, до того ж, мою честь і гідність не ображали б щохвилини різні “маски”, “джентльмени”, “кролики”, “довгоносики”, вшановані гетьманом дотепники чи залізничні трансвестити). Відповідний доступ мають в Україні росіяни, євреї, поляки, румуни, угорці, греки тощо. Принаймні ті, що з грошима – вони можуть купити “тарілку” і приймати телесигнали зі своїх “історичних батьківщин”. Мені, українцеві, не поможуть навіть гроші – за жоден мільярд я не куплю таку “тарілку”. Не через відсутність “тарілок”, а через відсутність таких телеканалів. Влада моєї історичної батьківщини позбавила мене права на них.

Як людина і громадянин я маю право в будь-якій галузі життя (техніка, побут, мода, спорт, бізнес тощо) мати хоча б одне періодичне видання моєю рідною мовою, якщо таку змогу має ВІН. Я маю право придбати рідною мовою будь-яку книжку, якщо ВІН має таку змогу. І за таку ж ціну! Хай Київ нарешті забезпечить мені таку “реальну двомовність”.

Якщо цього всього немає, це означає, що я є жертвою дискримінації за мовною ознакою. Тобто в київській державі одні громадяни мають широкий вибір певних благ “especially for you”, інші – мусять підлаштовуватися під них. (“Хахлу і такой Бог брядє”, – цитував 200 років тому Квітка-Основ’яненко. Підходи не змінилися).

Скажуть, що рівні ціни неможливі, бо російськомовна книжка має ринок в десятки разів більший. Для цього випадку в світі існує така річ, як податкові пільги. Скажуть: це поставить видавничі фірми у нерівноправне становище. Вибачте, що є вищою цінністю в цивілізованому світі – право людини чи право фірми? Що має забезпечити держава – рівноправність фірм чи рівноправність людей?

На всі ці порушення наших прав варто відповідати не місцевими рішеннями, які будуть скасовані за наказом Києва, не благальними рабськими петиціями до того ж Києва (за десять років вони нічого не дали, лише принижували нас), а судовими позовами від окремих громадян та їхніх об’єднань (якщо діючі правозахисні організації не схочуть займатися підготовкою таких позовів, можна створити нові – от тільки не варто мати ілюзій щодо політичних партій, які керуються виключно кон’юнктурними мотивами). Якщо суди не задовольнятимуть позовів чи відхилятимуть їх – не біда, можна звертатися до щораз вищих судових інстанцій, завершивши їх в Міжнародному суді з прав людини. Паралельно закидуючи петиціями Раду Європи, ОБСЄ, ООН тощо. Зрозуміло, статус бундючної “титульної нації” тут не придасться. А от статус національної (точніше, мовної) меншини – в сам раз!

І аж ніяк не варто робити все це “втіхаря”. Це тільки здається, що наші медіальні засоби обмежені. Навіть відгуки неприхильних медіа створять відповідний соціальний резонанс, а це змусить Київ якось реагувати. Якщо ж недоброзичливці спробують, навпаки, “зіграти у мовчанку” – що ж, хоч раз ми змусимо їх “стулити писка” й утриматися від дурнуватих коментарів.

P.S. Звичайно, є й інші способи. Чомусь існують анекдоти про молдаван, чукчів, грузин, вірмен, євреїв, українців, навіть естонців, а нема про чеченців. Мабуть, нема сміливців такі анекдоти розповідати (а надто в пресі). Але м’якосердим галичанам такі способи не пасують...

POSTUP - ПОСТУП
№140 (584),
22 СЕРПНЯ 2000 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·На Північному полюсі скресла крига
·Неформальні підсумки

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Сіячів духовності поменшає...
·З життя нашого міста
·Львівські автобуси для Києва
·КІЛЬКА СЛІВ
·Страхування автомобілів тепер обов"язкове
·Львівські озера - дешево і ...небезпечно

НАША СТОЛИЦЯ
·Народні загони українізації!
·Володимир Свінчук: Моя робота - виховувати громадян України
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·Україна увійшла у "велику сімку"
·Кучму не влаштовують кадри Ющенка
·Дикий пляж
·Суслов нагадав Ющенку про кредити МВФ
·Виплати вже близько
·Авіаконфлікт між Україною та Єгиптом

ПОСТУП У СВІТ
·Францію чекає федералізація
·На дні - репутація російської влади
·Шпигунські скандали
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Україна побудує газопровід в обхід Росії
·Німеччина встановила рекорд
·Гусинський все-таки продає НТВ
·СВІТ

ВІРМЕНИ У ПОСТУПІ
·Вірменський собор у Львові
·Блаженна і проклята...

АРТ-ПОСТУП
·600 років першої згадки про Стремільче
·Яким бути мистецтву в церкві третього тисячоліття?

КНИЖКОВИЙ ПОСТУП
·Свобода розвитку як критерій істини
·Творець украденої музики
·Підручники, атласи, контурні карти...

ДИСКУРС ПОСТУПУ
·Безвиході немає
·Суржик для інтелігенції

СПОРТ-ПОСТУП
·Перемогли і... розчарували
·"Карпати" знову влаштували розгром на "Україні"
·Без Лужного "Арсеналові" зовсім зле
·СПОРТ-БЛІЦ

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Ще один рецепт від Сінді Кроуфорд
·ГОРОСКОП