BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 19-20 СЕРПНЯ 2000 року |

Солодкий присмак Спаса

На гостині у Дарії Цвєк

Незадовго до Спаса ми й вирішили завітати на гостину до такої хорошої людини – найповажанішої галицької господині пані Дарії Цвєк. Тому рушили зі Львова аж до Станіславова, де мешкає пані Дарія з онуковою родиною на маленькій зеленій вуличці, у своєму власному світі пишних квітів, гуцульської кераміки, стародавньої вишивки і кухарських книг, над якими не покладаючи рук працює щодня чи не все життя.

Восени пані Дарія відсвяткує свій дев’яносто перший. Їй потрібно ще так багато всього встигнути – і вона не дає собі відпочивати, укладаючи книги, які покликані не лише донести до кожної доброї господині смачну страву, а й відкрити їй світ чудових галицьких традицій.

Пані Дарія сама є чудесною мудрою книгою – корисних порад, етикету, спогадів, історії, поезії. Вона має в собі стільки енергії і завзяття, стільки любові і доброти. Нарікає на те, що вже не така прудка і сильна, а все ж постійно за якимось заняттям: листується з видавництвами, впорядковує свій величезний архів, порається по господарству і навіть вишиває та плете серветки. Народна вишивка дуже багато важить для пані Дарії, – вона трепетно зберігає скатертину, яку вишивала ще дівчиною, має цілу колекцію своїх робіт.

Пані Дарія з міцної породи, вона справжня трудівниця. Доля була до неї винятково прихильною – зі своїм походженням із старовинної галицької родини, зі своєю приналежністю до національно-патріотичної галицької інтелігенції вона зуміла не просто вижити в часи терору, обминути тюрми і заслання, але й реалізувати себе як творчу особистість. Можливо, тому, що мистецтво куховарити більшовицька влада чомусь не вважала небезпечним. Ба навіть потрібним. Пані Дарія з болем згадує, як у голодні роки змушена була готувати розкішні бенкети високопосадовцям, служниці яких мліли від голоду. Ласкава доля подарувала пані Дарії доброго люблячого чоловіка, дітей, онуків і правнуків.

Вродлива замолоду, Дарія Цвєк залишається красивою у позолоті літ і випромінює особливе світло. Біолог за освітою, квітовод-декоратор, пані Дарія завжди дбала, щоб довкола неї все цвітло. Багато статей про Дарію Цвєк, що виходили у різні роки, починаються захопленням журналістів від її квітучого подвір’я. Зрештою, квіти – окраса столу, чи в будень, чи у свято. Пані Дарія любить повторювати, що треба вміти не лише зготувати – треба вміти подати. Вона за своє життя прочитала стільки лекцій про мистецтво сервірування столу! Ось і заплітаються в один цілісний світ смачні страви, вишукана вишивка, барвисті квіти, шляхетні манери: одне слово – гармонія, те, що, за Антоничем, єдине потрібне для щастя. Композиції на знімках до всіх книг Дарії Цвєк укладала виключно сама авторка. Звичайно, фотограф на співпрацю з пані Дарією радо погоджувався, бо після зйомки починалося частування. До речі, художнім оформленням однієї з книг займався відомий письменник Юрко Іздрик.
Я познайомилася з пані Дарією лише навесні цього року, але її книжку пам’ятаю з дитинства, особливо фотографії страв і сервірування столу, які хотілося довго розглядати і вивчати. І на тих знімках, незважаючи на нищівний ценз, можна було побачити вишивані рушники, великодні писанки, а в розлогих вступах до кожного з розділів знайти розповідь про глибокі українські традиції. Хтось із моїх знайомих влучно зауважив, що в радянські часи кухарські книги Дарії Цвєк були бестселерами номер один на просторах цілого Союзу. Їй ішли листи з різних куточків тієї великої країни з подяками за чудові кулінарні поради. Наприклад, з Прибалтики вдячна читачка надіслала пані Дарії кілька кілограмів цукерок.

Мені пощастило побачити пані Дарію за роботою – укладанням не чого-небудь, а енциклопедії галицьких страв. Це величезний пласт, це сила-силенна роботи, це, зрештою, вимагає дуже доброї пам’яті. Пані Дарія вразила мене чіткою методичністю й організованістю: пронумеровані папки, укомплектовані матеріали, впорядковані думки. Якби не чітка системність праці, можна було би втонути у морі кулінарних рецептів, зібраних народних приказок, листів, газетних публікацій, гербаріїв... Можна лише позаздрити її скрупульозності і вмінню планувати роботу. Її вірним другом ціле життя є друкарська машинка – класичний письменницький принцип “ані дня без сторінки” був і досі залишається чинним для пані Дарії.

Звичайно ж, побувати у Дарії Цвєк і не скуштувати її страв – те саме, що бути в Парижі і не побачити Ейфелевої вежі. У садку пані Дарії яблука вродили нівроку. Смакуючи яблучні млинці з корицею, приготовані самою Дарією Цвєк, ми розмовляли про чудесні галицькі традиції святкування Яблучного Спаса.

– Пані Даріє, пригадуєте собі того Спаса, який був у дитинстві?

– Коли я була малою, то на канікулах, як звичайно, гостювала у бабці. Бабця мала невелике господарство, і знаю, як вона журилася, щоби все з поля до Спаса було в стодолі. Збіжжя жали серпами, а як ішли жати, то зжинали перші кілька колосків, і дідусь приносив їх до хати, клав на стіл, щоби в хаті все був хліб, а першого снопа відкладав на дідуха на Різдвяні свята. Сідав на той перший зжатий сніп і колядував “Бог предвічний”, бо казав, що то йде вже до Різдва. Старалися всі жнива до Спаса скінчити, перед Спасом збирали в садах найкращі яблука, груші і складали до того кошика, в котрім носилося святити паску, прибирали його квітами, васильком. Так було прийнято за традицією, що ніхто до Спаса не їв ще фруктів. Передовсім не їли яблук жінки, у котрих померли діти, – бо казали, що Матір Божа на Спаса дасть їм там золотих яблук.
На Спаса всі йшли на відправу до церкви – на Службу Божу, по котрій всі з кошиками і різним зіллям збиралися під церквою, і священик святив всі плоди урожаю. Несли пасічники мід, з меду вощину, бо казали, що той мід дуже лікувальний, котрий посвятили на Спаса, і роздавали всім по шматочку вощини. Той мід зберігали, і в кого були хворі очі, той мід розпускали у воді і промивали ним очі.

– А що для дитини було особливо приємним того дня?

– Я дитиною дуже чекала, коли жінки будуть кутю роздавати, бо на Спаса варять першу кутю в році з першої пшениці, яку обмолотили, і печуть хліб з першого зерна, аби під церквою роздати його бідним. Моя бабця пекла такі калачики – на капустяному листі з дірочкою, зверху їх посипали маком. Бо було багато бідних дітей – треба було кожній дитині дати такий калачик.

– Для дитини свято Спаса має солодкий присмак?

– Так, діти дуже чекали Спаса, щоб дістати ласощі. Ще був такий звичай, що на Спаса пекли ламанці з маком: пеклися коржі, замішені на квасному молоці, трошки зі содою, трошки з цукром – їх ломилося до макової зупи, то було дуже смачне. А ще як дали посічених горіхів до того, ложку-дві меду (не так меду, як грудок з меду) – то було дуже ладне. Пам’ятаю, як дитиною я то дуже любила і разом з другими дівчатками підставляла руку, аби поклали ложку тої куті з маком. Не раз мене бабця сварила, що встидно (бо я не з бідної родини), щоби я чекала на ту кутю, але то була така лакома річ... Ми підбігали до тої жінки, котра мала кутю в макітрі, наставляли долоню – і вона нам давала по ложці густої куті. Потому ми бігли до пасічників, котрі нам ламали по кусочку вощини з медом. То ми одна наперед другу – щоб дістати тієї вощини з медом.

– Мабуть, і святковий стіл на Спаса був особливим?

– Пам’ятаю, що ми всі чекали Спаса, бо звичайно вдома було щось спечене – коржики з маком, з горіхами. На Спаса був святочний обід. На столі мусив бути спечений калач, і ми дуже чекали на калачики на капустяному листі, бо були посипані маком. Пекли ще такі коржики: до тіста додавали мак і трохи цукру – колись не було такого печива в продажу, як зараз, ніхто печива в магазині не купував. Була зупа зі свіжих грибів, обов’язково були пироги зі сиром і сметаною і не раз були печені яблука – на лист накладали яблука, вибирали хвостик, там насипали цукру.

І ще дуже важне: на Спаса в церкві старші браття виливали свічки. Кожен хотів мати свічку, посвячену на Спаса. З тих свічок робили трійці (три свічки) і прибирали ті свічки квітами і васильком. Таку свічку, посвячену в церкві, старалися засвічену принести додому. Як засвічену свічку занесли до хати і вона по дорозі не згасла, то був добрий прогноз на цілий рік.

– Така свічка має чудодійні властивості?

– Так кажуть люди. Як була буря, або громи, або град, то світили ту свічку, аби відігнати зло від хати. Коли хтось помирав, то світили ту свічку, аби він легше відходив. Свічки були з правдивого воску. Мій дідо дуже хвалився, бо виливав велику метрову свічку. Одного разу (я вже на той час була вчителькою) приніс мені таку свічку і був дуже радий, бо та свічка цілу дорогу горіла, що давало дуже добрий на майбутнє прогноз.

Спаса в селі – то велике свято, та і в місті так само. Люди обдаровують одне одного яблуками, грушками. Ще святять головки маку, бо вірять, що то на багатство. Зрізають такі квіти: васильок, м’ята, чебрець, рум’янок. Є жінки, які знають, якими квітами лікувати. Я знаю, що робили віночки з розхідника і завішували під образами, а той розхідник не в’янув, а ще розцвітав у віночку жовтим квітом. Як хворіла худоба, то брали ті квіти на вугілля і курили ними в стайні, коло корови, коло коня. Не раз моя бабця любила взяти вугілля на лопатку і тими сухими квітами посипати. То димілося, а вона казала: “Я трохи в хаті покурю, аби було здорово”. Запах був дуже приємний і свіжий.
Була гощена Мар’яна САВКА

POSTUP - ПОСТУП
№139 (583),
19-20 СЕРПНЯ 2000 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Росіяни можуть заблокувати українські рахунки у західних банках
·Дивні вибухи в Ризі
·Бунт президентських намісників

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Лікарі всіх країн єднаються
·І ми діждемося Цісаря
·КІЛЬКА СЛІВ
·Сучасний рівень "районок"
·Бунт президентських намісників
·Президентові України Л.Д.Кучмі

НАША СТОЛИЦЯ
·Чи переможе Святий Юрій залізного дракона?
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·Український слід в аварії "Курска"?
·Ялтинські дні і вечори
·Успенське яблуко розбрату
·Україна - пожирач інвесторів

ПОСТУП У СВІТ
·Відродження ісламу в Центральній Азії
·І знову - Левінскі
·Дивні вибухи в Ризі
·Арафат відтерміновує незалежність
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Єхануров виправдовується перед "Ітерою"
·"Конкорди" ще політають
·Ford завершив перевірку Daewoo Motor
·СВІТ

ДИСКУРС ПОСТУПУ
·Франц Йосиф І на бюрку

МУЗИЧНИЙ ПОСТУП
·Наодинці з музикою Баха
·Бахові "Страсті"

ПОСТУП СВЯТКУЄ
·Солодкий присмак Спаса

РЕПОРТАЖ ПОСТУПУ
·Гривня шістдесят в один бік

СПОРТ-ПОСТУП
·Українські хлопці в лондонському тумані
·Кінець футбольних радіотрансляцій
·СПОРТ-БЛІЦ

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Музика і кіно
·ГОРОСКОП

 

Сколько стоит Запчасти Mercedes недорого?