Бунт президентських намісників
Уперше в історії сучасної України ставленики Президента диктують йому умови
ЗМОВА
Юрій ВОВКІВ
Закінчення. Початок – стор. 1
Цікавими також виявилися наслідки масової ротації кадрів у Львівській облдержадміністрації. У керівну “обойму” потрапили активні й сумлінні учасники останніх виборчих процесів – виборів Президента, референдуму тощо. Натомість, як заявив на останній прес-конференції львівський намісник Степан Сенчук, жодна партія не подала йому списку кадрових пропозицій. Хоча до цього декілька місцевих осередків політичних партій (зокрема УРП) просто вимагали “провести” саме їхню команду на керівні посади в області. Цікаво, що саме напередодні цієї прес-конференції керівництво УНР заявило про подання таких пропозицій Сенчукові. Тож або хтось злукавив, або ж ці пропозиції були усними...
За відсутності “керівної та спрямовуючої” найпотужнішими партнерами влади залишаються найбільш пропрезидентські партії та об’єднання. Варто лише пригадати президентські вибори, коли підготовча робота держадміністрацій здебільшого координувалася з благодійним фондом “Соціальний захист” (нині – партія “Демократичний союз”) та громадськими штабами Кучми. Однак деякі з “друзів Президента” практикують неофіційний розподіл регіонів між різними фінансово-політичними угрупованнями. Скажімо, у випадку Львівщини чи Закарпаття натяк на СДПУ(о) читається між рядків.
Зважаючи на те, що під листом до Президента підписалися всі голови регіональних держадміністрацій, Леонід Кучма мусить зважити на цей документ. Наразі складно спрогнозувати, чи станемо ми свідками публічного і масового виходу керівників місцевої влади з партій. Хоча навряд чи при цьому всі їхні партійні зв’язки раптово увірвуться...
|
|
