Петро Олійник: Я змушений бути жорстким і безкомпромісним
Червоноградський мер знає, як розв"язати, а не розрубати Гордіїв вузол шахтарських проблем
– Усім відомо, що низька рентабельність копалень – це загальноукраїнська проблема. Як у Червонограді збираються вирішувати проблему закриття збиткових шахт?
– У Червонограді є 12 копалень. Шахта №1, що знаходилась у самому місті, вже закрита і буде вилучена з реєстру. Закривається також копальня №5, а потім іще декілька, й у 2004 році в Червонограді залишиться шість шахт. Сьогодні державна фінансова підтримка “Укрзахідвугілля” становить лише 2 млн. грн., а фонд оплати праці – 9,5 млн. грн. Ми готові взагалі відмовитися від державної підтримки, та держава повинна вирішити дві проблеми. Перша – це регресники (гірники з професійними захворюваннями), котрі отримують разову виплату від держави в розмірі 70-80 тис. грн. і щомісячні відшкодування в розмірі від 150 до 600 грн. Через такі химерні суми відразу почала процвітати корупція. Потрібно збільшити пенсію, а від відшкодувань відмовитись узагалі. Закон про компенсації недосконалий: необхідно було прив’язуватися до кількості відпрацьованих років, зобов’язати, що в певний період необхідно проходити медкомісію. Є ще багато вад. Друга проблема – борги. Сьогодні 53 млн. грн. винна лише компанія “Західенерго”. Щоби зменшити ці борги, нам довелося працювати через експортні схеми. Взагалі ж 70% за відвантажене вугілля ми повинні отримати “живими” коштами.
Коли така схема запрацює, потрібно буде поділити копальні на три категорії: такі, що повністю закриваються, друга – такі, що ще працюють, але немає великих запасів вугілля та перспективи, і третя – ті, що працюють, мають великі поклади вугілля, і необхідно вкладати в них гроші. Для прикладу: в шахту №8 “Великомостівську” треба вкласти 60 млн. грн., аби розробити новий пласт вугілля на глибині 800 м – і отримаємо такий самий результат, як би вклали 1,5 млрд. грн. на побудову нової копальні.
– Як ви вирішуєте питання водопостачання, опалення, а особливо екології?
– Коли 18 місяців тому я став мером Червонограда, то найбільшою комунальною проблемою міста був повний вихід з ладу колекторної системи. Центр міста був на межі затоплення, дев’ятиповерхові будинки – за крок від завалу, а колекторна система повністю затоплена. Разом із Рівненським інститутом водного господарства ми розробили проект, завдяки якому вдалося опустити рівень води у ґрунті, що піднявся внаслідок закриття однієї шахти. За один рік налагодили всю колекторну систему Червонограда – всього за 2,5 млн. грн. Це завдяки тому, що цей проект розробили вітчизняні науковці, виконали вітчизняні підрядники з вітчизняних матеріалів.
Також існує важлива проблема полігону твердих побутових відходів. Від Агенції міжнародного розвитку США ми отримали ґрант, завдяки якому ми можемо проводити всі ці попередні роз’яснювальні роботи, домовлено про вкладення інвестицій із єврорегіоном “Буг”, створено спільне підприємство з поляками. Представників кожного з навколишніх сіл возили в Польщу, щоби вони побачили, як живуть тамтешні села, на території яких є міські сміттєзвалища. Все намарно – ніхто не згоден.
Є територія, куди скидали відходи Сокальського заводу хімволокна, та полігону там не зробили, хімічні відходи лежать просто на землі, потрапляють у ґрунт, система водопостачання на цій території отруєна. Ми звернулися до мешканців цього села з пропозицією, що зробимо на місці звалища полігон твердих побутових відходів за останніми європейськими стандартами. Безрезультатно. Тому ми вирішили, що, оскільки у нас немає великих вільних площ, то на території колишньої копальні побудуємо сміттєпереробний комбінат, який буде сортувати і переробляти 70% сміття.
– Очевидно, що Червоноград як шахтарське місто й місто обласного підпорядкування повинен мати і власні механізми залучення додаткових коштів для розвитку міста. Але чи можливо навіть у цьому випадку вирішити все самостійно?
– З огляду на соціальні проблеми міста ми розробили для себе певну філософію “втягування” коштів у місто: міський бюджет, обласний бюджет, центральні капітальні вкладення держави, кошти від Міністерства з надзвичайних ситуацій, надходження від державної компанії “Укрвуглереструктуризація” (ця компанія фінансує закриття шахт, вирішення соціальних і економічних проблем, що з цим пов’язані, та створення нових робочих місць), кредити Світового банку й отримання ґрантів під певні проекти для розвитку міста (лише цього року ми виграли ґрант на 250 тисяч доларів США).
У Червонограді є чотири проблеми, котрі я не можу вирішити сам: бюджет-2001, оплатність відвантаженого вугілля, створення нових робочих місць і побудова полігону твердих побутових відходів.
– До речі, львів’яни вже не перший рік зустрічаються з проблемами наповнення бюджету. Як цю проблему вирішують у Червонограді?
– Наповнення міського бюджету для всіх міст обласного підпорядкування – дуже велика проблема в цьому році. Переглянувши статті надходжень до місцевого бюджету, ми побачили, що найбільші резерви у нас сьогодні є з прибуткового податку з громадян і від продажу й оренди земельних ділянок.
З надходженнями від прибуткового податку з громадян у нас проблематично, оскільки левову частку цих грошей формують шахти. Якщо виплачують заробітну плату гірникам – гроші надходять, не виплачують – не надходять. Друге. Бізнес усіх форм власності працює в “тіні”. При міськвиконкомі створено комісію, до складу якої входять представники різних органів контролю, та це дуже делікатна робота – як скальпель у руках хірурга, – оскільки у зв’язку з закриттям копалень у Червонограді нам потрібні нові робочі місця.
Ми створюємо для малого та середнього бізнесу якнайкращі умови для роботи. Скажімо, зареєструвати фірму у нас можна протягом одного дня.
Земельні ділянки у нас продаються через земельний аукціон. За минулий місяць ми продали землі на 50 тисяч гривень. Важливе завдання – примусити (в розумному сенсі цього слова) купити землю під виробничими приміщеннями чи фірмами там, де вони вже давно працюють. На малих земельних ділянках збільшуємо податок за оренду землі у 2,5 разу. Тому сьогодні бізнес у Червонограді стоїть перед вибором: або купити земельну ділянку, на якій знаходиться фірма чи виробництво, або платити такий податок, який за рік буде дорівнювати вартості земельної ділянки. Перед усіми бензозаправними станціями в Червонограді ми чітко поставили умову – купити земельну ділянку, інакше ніхто не прийме цей об’єкт в експлуатацію.
Я просто змушений бути доволі жорстким і безкомпромісним у цих питаннях, бо що я зможу сказати вчителям, медикам, комунальникам, коли міський бюджет спорожніє?
Розмовляла Іванка ПОПОВИЧ
Довідка “Поступу”: Олійник Петро Михайлович. Народився 10.07.1957 р. у Приморському краї Росії, де батьки відбували заслання. Після повернення в Україну навчався в Червонограді у Соснівській школі №7. До служби в армії (1975-1977 рр.) й після цього працював на шахті №9. Тривалий час перебував на інженерних і керівних посадах копалень №№9,10 “ВМ”, 2 “ЧГ”, ВО “Укрзахідвугілля”. З 1990 до 1992 року працював у структурах Червоноградського міськвиконкому заступником з питань промисловості. Дві вищі освіти: Дніпропетровський гірничий інститут і Академія народного господарства. Одружений, має доньку. З березня 1999 року міський голова Червонограда.
|
|
