Ялта і море... президентів
САМІТ СНД
Дмитро ЯЦЕНКО
Завтра в Ялті на дводенну зустріч зберуться президенти країн СНД. І хоча це зібрання глав держав є неформальним – усі переговори матимуть формат бесіди, – для України, яка вперше прийматиме гостей з країн СНД, Ялтинський саміт є досить значним дипломатичним успіхом.
І ось чому. Після перемоги Леоніда Кучми на виборах 1994 року його головним передвиборним гаслом була обіцянка поглиблювати зв’язки з Росією, однак новий український Президент повів свою політику з протилежністю до навпаки. Попри багатовекторність зовнішньої політики нашої держави, головним напрямком нині обрана інтеграція в Європу. За шість років президентства Кучми Україна так і не стала “рівною серед рівних” у дещо штучному СНД, який фактично мав би замінити розвалений Радянський Союз. А в тому, що цього не сталося є, без сумніву, і внесок України. Саме наша держава першою серед країн-членів цього утворення розпочала проведення незалежної власної політики і стала прикладом для інших. Попри намагання Росії грати першу скрипку в СНД, вона так і не відчула повноти свого впливу в об’єднанні, про що свідчить безліч провалених ініціатив про побудови на теренах колишнього СРСР спільних економічного, військового чи культурно-гуманітарного просторів. Поступово й інші держави СНД почали дотримуватися більш прагматичного ставлення до своїх сусідів, а особливо до неоголошеного лідера організації – Росії.
Незважаючи на те, що дев’ять років існування створили СНД ореол марно витраченого часу і зусиль, щорічно відбуваються все нові саміти. Про них можна було би сказати: традиція, яка ні до чого не зобов’язує, якби замість Бориса Єльцина “без краватки” не з’явився жорсткий прагматик Володимир Путін. І тут можливі два варіанти зміни ситуації: або країни СНД, а насамперед Росія, почнуть новий етап розвитку відносин – з розумінням національних інтересів кожної держави-учасниці організації, або ж врешті-решт стануть неформальним клубом колишніх республік, щось на кшталт Британської Співдружності. Останній шлях трансформації СНД зумовлений складністю досягати компромісу при великій кількості зацікавлених сторін, а відтак пріоритетними стануть двосторонні зустрічі.
Тепер про сам саміт. На зустріч-бесіду в Лівадійському палаці, за попередньою інформацією, приїдуть 10 президентів. За повідомленням з Адміністрації президента України, в неформальній зустрічі не братиме участі президент Туркменистану Сапармурад Ніязов (який у себе на батьківщині сам собі Туркменбаши, а тому кудись там пертися не має особливої потреби), а через загострення ситуації в регіоні у зв’язку з фактично війною в Киргизії відсутнім буде і президент Узбекистану Іслам Карімов. Наразі урядові війська Киргизії ведуть запеклі бої з бойовиками “Ісламського руху Узбекистану”. Силові структури Киргизії, Узбекистану і Таджикистану домовилися про координацію спільних дій проти ісламських бойовиків, однак не виключено, що ця тема буде обговорюватися і в Ялті. Зокрема, Киргизія може попросити країни СНД про військову допомогу.
Відомо, що тему стабільності на Кавказі хоче запропонувати президент Грузії Едуард Шеварднадзе. Особливу увагу він збирається приділити питанням двосторонніх міждержавних відносин і запропонувати створити в рамках Співдружності спеціальний фонд із надання допомоги країнам-членам СНД. Суттєвим моментом пропозиції є думка, що в системі стабільності на Кавказі повинні брати участь не тільки держави Південного Кавказу і Росія, але й Туреччина, Іран, США, ОБСЄ та інші міжнародні організації.
Статистика Ялтинського саміту
Зустріч президентів держав СНД приїдуть висвітлювати близько 270 українських та зарубіжних журналістів, у тому числі з США, Великої Британії, Німеччини, Чехії та інших держав. Для забезпечення громадської безпеки заходу будуть задіяні до 7 тисяч співробітників силових міністерств і відомств України, з них 4577 працівників МВС України, 2,1 тисячі – військовослужбовці внутрішніх військ, 1,5 тис. – працівники ДАІ, яким допомагатиме спеціальний підрозділ “Кобра” і спеціальний мотоциклетний підрозділ ДАІ України.
|
|
