BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 17 СЕРПНЯ 2000 року |

Особливості національного відпочинку

На українських нудистських пляжах можна познайомитися з голими російськими політиками

ЛІТО

Кость БОНДАРЕНКО

Євген Маланюк в одному з пізніх есе, пояснюючи причини фактичної заборони творчості Ліни Костенко в радянський період, дійшов до висновку: поетеса наважилася оспівувати Море, що не могло сподобатися радянським ідеологам. На їх думку, українські поети могли оспівувати будь-що – гори, степи, лани – але тільки не море. Море – велетенське, вільне, розкомплексоване – віддавна було одним із символів свободи, волелюбства, стихійного вияву почуттів...

У якийсь період свого життя я також зрозумів, що не можу жити без спілкування з морем. Саме тут народжуються ідеї, які потім упродовж цілого року живлять мене. Море стало певним рубежевим пунктом. Час у мене почав ділитися “від моря до моря”, від літа до літа. І коли холодними зимовими ночами мені починає снитися море – це вірна ознака: скоро прийде тепло. Скоро прийде літо. Скоро буде море.

Я люблю залишатися наодинці з морем – цією грізною стихією. Люблю відчувати, як море ніжно ластиться до ніг. Люблю великі хвилі і навіть шторм. І знаю: не лише один я закоханий у море.

Про патріотизм

Середина липня. Львів проводжає дощами. Зі мною в купе їде традиційний галицький радикал – занудний до неймовірності. Він цілу дорогу намагається розхвалювати УНА-УНСО (хоча зізнається, що до цієї партії не належить) і творчий метод доктора Йосипа Лося (за його ж визначенням – “найбільшого львівського журналіста”).

Незважаючи на те, що я здебільшого мовчу, плавно нав’язується нова тема – міжнаціональні стосунки.

– Ви не жид і не москаль? – запитує сусід. Отримавши заперечливу відповідь, продовжує свій монолог:

– Шкода дивитися на нашу бідну Україну. Прийшли зайди і зас...ли такі родючі землі. Перетворили таку квітучу державу на суцільний смітник...

Я мовчу. Я мовчки спостерігаю, як восьмирічний син галицького ура-патріота флегматично, але з певною методичністю викидає через відкрите вікно у коридорі консервні банки, порожні пластикові пляшки, а відтак – просто папірці.

І чомусь мені починає приходити в голову надзвичайно крамольна – з точки зору патріотизму – думка: українське сміття нічим не ліпше за російське чи жидівське. І мені воно чомусь зовсім не подобається. Звичайно, “в своїй хаті – своя воля”. Але й засмічені хати мене не дуже приваблюють. Вірніше, їх господарі.

Питання мови

Південна Україна зустрічає спекою і якимось цікавим, неповторним колоритом. Інтригує те, що південноукраїнські міста і містечка не настільки русифіковані, як це виглядає зі Львова. Тут говорять переважно суржиком, але таким, що на 80% складається з українських слів.

Щоправда, в Херсоні українська мова чується рідше. На новобудові в центрі міста протягом трьох років спостерігаю напис чорною фарбою: “Незнання державної мови – ознака дебілізму”. Жебрак на вокзалі просить милостиню з досить дивною аргументацією: “Люди добрі, пожертвуйте пару копійочок. Ми ж усі українці!”. Але подібна аргументація чомусь не тішить. Скинувшись по десятці, ми сідаємо в автобус і за дві години прибуваємо до Скадовська.
Забігаючи наперед, скажу, що українська мова у Скадовську – явище звичне. Цього року через непорозуміння на українсько-російському кордоні у цьому маленькому курортному містечку немає звичного контингенту відпочиваючих. Минулого року всі пансіонати були забиті відпочиваючими з Санкт-Петербурга, Москви і навіть з далекого Сибіру. Проте цього року з’явилося несподівано багато львів’ян.

Офіціанти навчилися вираховувати “западенців” і у барах та ресторанчиках, розкинутих вздовж берега, переходять на українську. В одному з барів офіціантка, побачивши футболку з написом “Львів понад усе!”, крикнула кудись вглиб кухні: “Юра! Бегом включи какую-нибудь другую музыку”... Незримий Юра зрозумів, і з динаміків полинуло щось англомовне.

Щодо музики. Кожного року курорти мають свій особливий “хіт”, який звучить на кожному кроці. Минулого року ми ділилися з приятелем враженнями від відпочинку. Я повідомив, що скадовським хітом-99 була пісня “В голове – ни бум-бум, малолетка дура-дура”. Мій приятель ошелешив мене хітом з Одеси – “Я мальчик Вова, я знаю три слова, три матерных слова”. Цьогоріч повсюди у Скадовську лунав противний голос з підвиванням “Ай-яй-яй, девчёнка, ты смотри, какие ножки!”. Складається враження повної деградації російської естради. Але подібне враження складається і про споживачів цього продукту.
Справедливості ради варто відзначити, що у ряді барів на узбережжі дійсно дбають про високий рівень музики і про смаки клієнтів.

На переговорному пункті пані – із “западенців”, з Перемишлянщини, – намагається замовити переговори з історичною батьківщиною і, аби не видаватися невченою, пробує говорити з оператором російською. У результаті виходить тільки їй зрозуміла абракадабра... Черга стоїть... Черга терпляче чекає, доки жінка пояснить на мові, типу “Я хачу замовить размову на Перемышляны, Львовска область”, а потім істерично кликатиме на допомогу чоловіка: “Миколо, може хоч ти їй щось поясниш”. Оператор – хоч і російськомовна жінка – виявилася також з гонором і вдавала, що вона не розуміє суржику. Хоча замовлення, зроблені українською мовою, виконувала блискавично і мову розуміла. Просто рагулів треба ставити на місце.

Ціни

Ми оселилися у приватному секторі, в 50 метрах від моря. Майже всі будинки в Скадовську прикрашено табличками “Здається квартира”. Окрема кімнатка з двома ліжками, столиком, шафою, з правом користуватися кухнею, душем, туалетом, холодильником і телевізором коштує 8-10 гривень за добу. Тобто 4-5 грн. на одну людину. Для дітей – суттєві знижки.

Продукти на базарі також досить дешеві. Не буду наводити весь перелік продуктів, тим більше, що ми з дружиною купували лише фрукти та овочі. Наша господиня дивилася на кавуни по 35-40 копійок і говорила: “Навіщо переплачувати? Через місяць будуть дешевші. Он у вересні минулого року кавуни у нас коштували по 3 копійки за кілограм”.

Обідали ми у барах “Асканія” або “Джарилгач”. Повноцінний обід на двох осіб – салат зі свіжих овочів, борщ таврійський, відбивна або печеня або й смажене філе камбали з гарніром плюс мінералка “тягнув” на 12-15 грн. Ради такої чисто символічної суми дружину, що цілий рік з дня в день працює на кухні, бодай на два тижні можна й “розвантажити”. Ще в таку ж суму обходилася вечеря з легким вином і приємною музикою.

Оскільки в самому Скадовську купатися не надто приємно, ми щоденно їздили на острів Джарилгач. Теплохід в обидві сторони коштує 7 грн. на одну особу. На що ще йшли грошові витрати? Одноразовий похід в кіно (протягом цілого тижня у Скадовську демонструвався фільм “Вогнем і мечем”), відвідини музею міста Скадовська, купівля морозива та газет, прокат катамаранів, друк фотографій тощо. Скадовськ – курорт маленький і не надто розбіжишся з витратами. А у місцевих бізнесменів грошей на це немає. Як сказав один із львів’ян, що відпочивали у Скадовську, “Я потрапив на десять років назад. Я потрапив у місцевість, де сто баксів – це велетенські гроші”.

Джарилгач

Острів Джарилгач (татарською – “обгорілі кущі”) розташований за 24 км від Скадовська, у Каркінітській затоці. Він відгороджує Джарилгачівську бухту (на березі якої й розташований Скадовськ) від відкритого моря. Саме тому біля Скадовська море поросло йодистими водоростями, а в місцях їх надмірного скупчення стоїть стійкий запах йоду і сірководню. Тому чимало відпочиваючих їдуть на острів. Півгодинне плавання на теплоході “Левко Ревуцький” – і ви на острові. Острів вражає. Понад 50 км довжини і лише 4 км завширшки. Тут дуже скупа рослинність – зарості очерету, поодинокі дерева та вигорілі покручені колючі кущі. Але при цьому на острові велетенське розмаїття фауни. Дикі коні, олені, козулі, муфлони, кабани. Довкола острова плавають зграйки дельфінів. Місцеві рибалки поблизу острова ловлять катранів (“чорноморських акул”) та скатів.

На острові – лише три хатини, у яких живуть сторожі. Це заповідна зона. Ще минулого року по вечорах острів об’їздив прикордонний катер, який стежив, аби ніхто не залишався на ніч. Цього року прикордонну заставу на острові зняли. Як наслідок – збільшилася кількість браконьєрів та просто бажаючих провести романтичну ніч на березі моря. Відповідно, острів поступово перетворюється на смітник – купи битого скла на дорогах, пляшки, поліетиленові пакети, консервні банки...

Після прибуття теплохода до пристані пасажири діляться на дві групи. Одні залишаються відпочивати біля пристані (хоча умови відпочинку тут не ліпші, аніж у Скадовську). Інші ж переходять на південний берег острова. Сорокахвилинний перехід по гарячому піску та по калюжах, де рівень води досягає пояса, не всім до вподоби. Як правило, на такий маршрут погоджуються ті, які люблять активний відпочинок, а не просто вилежування на тапчанах чи просто на піску.

Південний берег Джарилгача – це надзвичайно чисте море, прозоре і глибоке. Це білий-білий пісок. Можна усамітнитися, знаючи, що ніхто не потривожить. Можна дійсно відпочити – і в першу чергу від людей.

Нудисти

Останнім часом все більшою популярністю тут починають користуватися нудистські пляжі. Цікаво, що коли ще кілька років тому це були місця збору гіпі-переростків та молоді, то тепер вони поступово перетворюються на такі собі престижні “тусовки”, де відпочивають переважно бізнесмени, інтелектуали та творчі люди. У цьому середовищі можна познайомитися з багатьма цікавими людьми. Я протягом кількох років познайомився з віце-мером одного з обласних центрів Росії, секретаркою одного з ну дуже відомих російських політиків та з керівником поважної київської аналітичної структури. Очевидно, що ці знайомства мені допомогли у подальшій роботі. Проте українці, як правило, не люблять натурного відпочинку і навіть на найбільшому в СНД подібному пляжі – в Лисячій Бухті біля Коктебеля – 70% відпочиваючих приїздять з Росії. Ще 25% – це російськомовні українці.

Що ще виділяє українців на вакаціях?

Насамперед певна статичність у поведінці. “Йой, Іване, і треба було нам того острова? Казала – сидимо в Скадовську. Так ні: тепер оно чотири кілометри пертися по жарі”, – подібні слова доводилося чути майже кожного доня під час переходу через Джарилгач. Коли ж наші знайомі дізналися про те, що ми з дружиною здійснили прогулянку до маяка (загалом – 36 км шляху), на нас дивилися, як на божевільних. Навіщо йти пішки? Адже туди їздить катер. Всі розмови про романтику переходу на острів по піщаній підводній косі від села Алексєєвки теж не викликали розуміння.

По-друге, українці сидять на пляжах з виразами облич, як у Будди, – непорушними, глибоко зануреними в себе. Така собі “річ у собі”.

По-третє, більшість українців чомусь соромляться своєї української мови і намагаються звертатися до незнайомців виключно подобою російської мови. Лише один зі ста на звернення російськомовного співрозмовника відповість українською. Тобто українці навіть тут не почувають себе господарями і демонструють свою традиційну меншовартість.

По-четверте, мене дивує закомплексованість, з якою українці ставляться до себе, до свого тіла і до свого духовного світу. Адже літній відпочинок – це ж така нагода повністю відпочити, в тому числі від буденних стереотипів і від повсякденного плину речей. Аж ні! Здається, якби не спека, то українці приходили би на берег моря в костюмах і краватках, а українки – у строгих сукнях...

POSTUP - ПОСТУП
№137 (581),
17 СЕРПНЯ 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Останнє попередження
·Євреї-ортодокси палять будинки розпусти
·Суркіс - чемпіон!

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Усі, хто мав вийти, вже вийшли
·Впорядковують базари
·Потяги не сходили з рейок
·КІЛЬКА СЛІВ
·Британці полегшать життя найнужденнішим
·"Каральні експедиції" тривають

НАША СТОЛИЦЯ
·Усмішка зз гарантією на 100 років
·Фортифікаціям Золочівського замку - нове життя
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·Тулуб працюватиме з Марчуком
·Тепер нас берегтиме поліція
·Ялта і море... президентів
·Останнє попередження

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Аграрні мрії прем"єра Ющенка
·"Конкорди" мусять звикати до землі
·Нафта преться вгору
·СВІТ

ПОСТУП У СВІТ
·Жарти Кім Чен Іра
·Ми краще потонемо гонорово
·СВІТООГЛЯД

ЮВІЛЕЙ У ПОСТУПІ
·Спіритичні сеанси з духом цісаря

РЕВЮ У ПОСТУПІ
·КЛУБ КОМІСАРА БОНЦЯ
·REVJU

АРТ-ПОСТУП У СВІТ
·Втрачений рай
·Культура на крайній Півночі
·Вплив Мережі на стосунки автора і читача

РЕПОРТАЖ ПОСТУПУ
·Особливості національного відпочинку

СПОРТ-ПОСТУП
·Суркіс - чемпіон!
·Третій українець в НБА
·Григорій Бондарук в Україні не має собі рівних
·СПОРТ-БЛІЦ

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Танок круглих животів