BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 15 СЕРПНЯ 2000 року |

Родом русин, за національністю поляк

Миколай Зиблікевич - одна з чільних фігур галицької політики ХІХ століття

ОСОБИСТІСТЬ

Іван ГОР

Коли Миколай Зиблікевич 27 січня 1881 року був покликаний на найвищу виборчу посаду в Галичині – маршалка (спікера) крайового сойму, йому довелось залишити пост президента міста Кракова, який він займав від 1874 року. Рада міста Кракова надала йому з цієї нагоди 1 лютого 1881 року звання почесного громадянина міста “За посвячені цьому місту роки праці, за віддані місту послуги та на вічну пам’ять покладених заслуг”.

А народився цей відомий галицький політик, котрий називав себе сам “Gente Ruthenus, natione Polonus”, 28 лютого 1823 у Старому Місті (тепер Старий Самбір) у родині кушніра, русина та греко-католика. До кінця життя Миколай Зиморович дотримувався греко-католицької віри та вважав себе теж русином, хоча багато присвятився для розвитку саме польських політичних інституцій у тодішній Галичині.

1846 року він вступає на філософський факультет Львівського університету, бере участь у подіях “Весни націй” 1848 року, а вже закінчує свої студії на правничому факультеті Краківського університету 1851 року. Потім займається адвокатською практикою у Львові та інших галицьких містах, щоб з 1856 року поселитись надовго у Кракові, де він зайняв посаду судового речника міської громади (щось на зразок нинішнього керівника юридичної служби міської ради).
Хоча Миколай Зиблікевич був противником усіляких конспірацій, брав посередню участь у польському повстанні 1863 року та підтримував його грішми. Зокрема активно виступав проти співпраці Австрії та Росії у справі придушення повстання. Тому змушений був залишити Австрію, коли в Галичині було оголошено воєнний стан. Вимушену еміграцію перебув у німецьких університетах, де вдосконалював свої юридичні знання. Наприкінці 1864 року повернувся до Галичини, де знову брав активну участь у політичному житті, зокрема у галицькому соймі, послом якого Миколай Зиблікевич був понад чверть століття. Саме він 1866 року утворив та очолив першу соймову бюджетну комісію.
Він став одним із перших галицьких діячів, для яких політика стала професією.
На переломі
60-х років відбувалась переорієнтація польських політичних діячів від конспірації до легальної діяльності в австрійських виборчих інституціях. Восени 1866 року після поразки Австрії у війні з Прусією, коли багато українських галицьких діячів остаточно розчарувались в українстві та остаточно перейшли на москвофільські позиції, Зиблікевич рішуче виступив проти їхніх позицій, але підтримав не українських народовців, а поляків, зокрема краківських консерваторів. Тоді галицький сойм більшістю голосів прийняв вірнопідчий адрес з підтримкою цісаря Франца Йосифа І, який закінчувався словами: “При Тобі, Найясніший Пане, стоїмо і стояти хочемо”. Ці слова стали політичним гаслом польської консервативної шляхти в Галичині на наступні десятиліття.

Миколай Зиблікевич у цих обставинах виявляв хитку позицію, часто змінюючи свої приорітети як політичні так і національні. Зокрема, з одного боку він підтримував вимогу, щоб документація галицького сойму велась та публікувалась не лише польською, але й українською мовою, активно полемізував з політиками, які виступали з антиукраїнською позицією. Одночасно не підтримав надання субвенції для українського театру, вважав, що такий театр у Львові не потрібний, бо міг би стати приводом незгоди та ненависті між поляками та українцями.

Зі своїми політичними здібностями Миколай Зиблікевич напевне міг би стати лідером українського політикуму в Галичині. Чому цього не сталось? Здається, він був занадто молодим, щоб поділяти консервативні проросійські погляди галицьких старорусинів. А молоді народовці були занадто амбітними, щоб вибрати його своїм зверхником. Та й довгі роки життя у Кракові у суто польському мовному та культурному середовищі наклали відбиток на його ментальність.

16 серпня 1866 року Зиблікевич був також обраний членом першої ради міста Кракова після надання місту самоврядування в рамках австрійської конституції. І настільки своєю діяльністю припав до вподоби краків’янам, що 2 липня 1874 року його обрали президентом міста, наступником першого самоврядного президента Кракова Юзефа Дітля. Новий президент зробив багато для розбудови старої польської столиці, розвитку в місті торгівлі та промислів, влаштування водогонів, розвитку наукових та культурних установ. 7 червня 1880 року його було повторно обрано на посаду президента міста. А у вересні цього ж року він зустрічав у Кракові Найяснішого цісаря Франца Йосифа І під час його подорожі до Галичини.

Однак отримавши з рук цісаря номінацію на посаду маршалка крайового сойму, Миколай Зиблікевич залишив Краків та перебрався до галицької столиці – Львова. Залишив він і посаду краківського президента. У Львові за часів спікерства Зиблікевича галицький сойм перебрався до спеціально збудованої для нього споруди напроти Єзуїцького городу (тепер головний корпус Львівського Національного університету ім. І. Франка). 1884 року галицький сойм ухвалив надання допомоги для товариства “Просвіта” і це в ситуації, коли до нього тоді входило лише кільканадцять українських послів (переважно москвофілів).
17 листопада Миколай Зиблікевич подався до димісії з посади крайового маршалка і повернувся до Кракова, де незабаром помер – 16 травня 1887 року.
По-різному можемо ми зараз оцінювати цю особистість, яка є відбиттям тогочасних галицьких реалій. Не відрікаючись ніколи від свого родоводу та віри свої батьків, Миколай Зиблікевич все-таки спричинився до розвитку польського політичного життя і став його видатним діячем. Однак його українське коріння не розчинилось у польському середовищі. Зокрема внук Миколая – Євген Зиблікевич – став активним українським діячем. Він був сотником Корпусу січових стрільців у 1918-1919 роках, членом Української військової організації, членом засновником ОУН, а також відомим журналістом (псевдо К.Порохівський). Є.Зиблікевич довгий час редагував українські видання у Перемишлі (“Український голос”, “Бескид”, “Змаг”), у 1937-1939 роках був редактором “Нового часу” у Львові, а з 1953 до кінця життя – “Америки” у Філадельфії.

POSTUP - ПОСТУП
№136 (580),
15 СЕРПНЯ 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Віктор Ющенко кинув шахтарям рукавичку
·Львів напередодні гангстерської війни

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Відкрито пам"ятник Мар"янові Панчишину
·Київські гроші прикрасять Львів
·Розгадані таємниці
·КІЛЬКА СЛІВ
·Суди стануть доступнішими
·Обмежити можливість зловживань
·9 років без Богдана Котика

НАША СТОЛИЦЯ
·А якщо завтра війна?
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·Затриманий літак залишається в Європі
·Жулинський contra РПЦ
·Між Сходом і Заходом
·Ющенко кинув шахтарям рукавичку

ПОСТУП У СВІТ
·Кривава фієста в Іспанії
·Арафат шукає союзників
·Третій шлях німецьких католиків
·Росія будує - Америка бомбардує
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Україна "здає" газову "трубу"
·Disney оштрафували за плагіат
·СВІТ

АРТ- ПОСТУП
·Опис проекту
·Книги - знову дефіцит?

СПЕЦІАЛЬНА ТЕМА ПОСТУПУ
·Зроби мені лобі
·Сучасний лобізм у світі

ПОСТУП В ІСТОРІЮ
·Чудо над Віслою завдяки українцям
·Родом русин, за національністю поляк

ПОСТУП З ПРОДОВЖЕННЯМ
·ЛИСТИ ПОСТУПУ
·Суржик для інтелігенції

СПОРТ-ПОСТУП
·Голіфілд вимучив перемогу
·"Таврія" вклякла на "Україні"
·"Летючий фін" повертається на першу сходинку
·СПОРТ-БЛІЦ

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Мадонна народила другу дитину
·ГОРОСКОП