Третій шлях німецьких католиків
OST-ARBEITER
Любко ПЕТРЕНКО
“Дійсно, Католицька церква у Німеччині залучала до роботи підневільних працівників у часи нацизму”, – визнав речник Католицької єпископської конференції Рудольф Гаммершмідт. Це зізнання він зробив в інтерв’ю німецькій газеті Welt am Sonntag.
У часи Другої світової війни остарбайтери працювали головним чином на монастирських полях, на виноградниках та у шпиталях. Їх можна було зустріти майже в усіх дієцезіях Німеччини.
Здавалося б, на цьому дискусію про причетність німецьких служителів Святого Престолу до використання праці остарбайтерів можна було б і закрити. Але ж ні, адже не вирішено ще головного, бо йдеться про внесення церквою коштів на рахунок фонду “Пам’ять, відповідальність, майбутнє”, який займається розподілом грошей між колишніми примусовими працівниками і в’язнями нацистських концтаборів. Остаточно це питання має бути з’ясоване на Раді єпископів, яка пройде 28 серпня цього року. “Ордени і дієцезії планують переглянути документи, порівняти архівні дані, і тоді буде винесено остаточне рішення”, – зазначив Рудольф Гаммершмідт.
А тим часом у силу вступив ухвалений німецьким парламентом закон про відшкодування примусовим працівникам часів Другої світової війни. Він регулює діяльність фонду “Пам’ять, відповідальність і майбутнє”. Нагадаємо, що на рахунок фонду уряд і підприємства Німеччини мають перерахувати 10 мільярдів марок. Колишні підневільні робітники та в’язні німецьких концтаборів зможуть отримати своє довгоочікуване відшкодування ще до кінця цього року.
Пікантність ситуації щодо церкви полягає в тому, що вона в принципі не зобов’язана, згідно зі згаданим законом. займатися відшкодуванням. Проте керівники католицької церкви не відмовляються це зробити. Інше питання – у який спосіб церква могла б матеріально допомогти тим, хто у свій час добряче на неї попрацював... За словами пана Гаммершмідта, Рада єпископів буде розглядати такі варіанти: перерахувати гроші до фонду “Пам’ять, відповідальність, майбутнє”, виплатити компенсації безпосередньо визначеним остарбайтерам – чи придумати якийсь “третій шлях”. Щодо останнього варіанту він пояснив: “У Східній Європі ми маємо свої фонди допомоги і, можливо, скористаємося ними для виплат відшкодувань, бо не хочемо, щоб наші гроші просто розчинились у фонді”.
Для колишніх примусових працівників, напевно, не надто важливим є те, яким саме шляхом до них дійдуть гроші. Головне, аби це сталось якомога скоріше.
|
|
