Плата за вдосконалення суспільства
Жертви стерилізації вимагають відшкодувань
ДАНІЯ
Василь ГРІМ
У 20-х роках датський істеблішмент серйозно перейнявся проблемою вдосконалення суспільства. Мова йшла про витворення досконалої нації без вад і збочень. І от 1929 року уряд ухвалив таємний указ, яким передбачалося стерилізувати неповноцінних. Але тепер за благі наміри того уряду розплачуватиметься державна скарбниця, оскільки стерилізовані вимагають компенсації.
У Данії указ про стерилізацію втратив силу лише 1967 року. Що цікаво, ця програма діяла у рамках соціальної реформи, яка передбачала перетворення країни на рай тотального опікунства держави.
Проте примусове “знедітнення” не було явищем суто датським: щось подібне практикувалося у багатьох європейських країнах (особливо в Скандинавії), така практика існувала навіть в “імперії переможної демократії”, тобто у США. “Під ніж” підпадали особи з явними ознаками психічних захворювань, а також ті, хто страждав від невиліковних недуг.
Справа цього “вдосконалення суспільства” була оповита мовчанкою майже сім десятиліть. Лише три роки тому про неї з’явилися перші публікації, зокрема – у стокгольмській щоденній газеті Dagens Nyheter, яка опублікувала серію статей на цю тему. Розголос справи спровокував значне хвилювання всередині європейського суспільства, шалений тиск міжнародних організацій... Першою “розкололася” Швеція: тамтешній парламент, риксдаг, ухвалив постанову, згідно з якою всі жертви стерилізації отримували відшкодування у сумі 175 тисяч крон.
Датські стерилізовані і собі вимагають компенсації, але офіційний Копенгаген ще не має наміру здаватися. Міністр соціальних справ Данії Карен Єсперсен заявила, що уряд не планує виплачувати якихось відшкодувань чи навіть просити вибачення. На переконання пані міністра, стерилізація була чимось на зразок лікарської допомоги. Операції проводилися лише зі згоди пацієнта чи особи-опікуна.
Але прихильники відшкодувань доводять, що згода ця давалася суто формально. Дослідники фактів цієї стерилізації також стверджують, що так звані “опікуни” брали на себе “догляд” за понад сотнею неповноцінних. Наводилися факти використання шантажу для того, аби змусити до операції. Більше того, після вивчення історій хвороб осіб, позбавлених репродуктивної функції, було виявлено, що до їх числа потрапили ще й волоцюги, злодії, проститутки тощо.
Тож справа розгортається у такому напрямку, що захисники принижених та ображених мають усі шанси її виграти. І тоді датській скарбниці доведеться заплатити кругленьку копієчку тим, кого суспільне тіло намагалося видалити з себе, немов болячку.
|
|
