BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 12-13 СЕРПНЯ 2000 року |

Мирон Борисевич: Щоби зрозуміти пацієнта, лікар повинен бачити його сім"ю

Цієї п’ятниці головному лікареві Обласної клінічної лікарні швидкої допомоги Мирону Борисевичу виповнилося 50 років. 27 із них він займається медициною. Свого часу, працюючи в Управлінні охорони здоров’я, він разом з однодумцями запрова-
див багато цікавих ідей. Постать Мирона Борисевича видалася нам цікавою для розмови. Однак почнемо з короткої біографічної довідки.

Народився Мирон Борисевич на Франківщині у сім’ї медичних працівників. Закінчив Івано-Франківський медінститут за спеціальностями “терапія” і “охорона здоров’я. Після його закінчення працював лікарем,
зав. відділенням, головним лікарем у сільських лікарнях, рентгенологом в Івано-Франківську. Переїхавши до Львова в 1979 році, працював дільничним терапевтом, завідуючим відділенням. У 1990 році перейшов на роботу в міське управління охорони здоров’я. У 1990 році був призначений начальником управління здоров’я міста. Через 5 років він перейшов на головну посаду в лікарню швидкої допомоги, яка з 1991 року почала діяти окремо від станції швидкої допомоги. Закінчив інститут державного управління, отримавши ступінь магістра державного управління.

Під час роботи в управлінні Мирон Борисевич разом із Білінським (автором ідеї) створили перший в Україні хоспіс(заклад для безнадійно хворих). Разом з Євгенією Зарембою, Ярославом Базилевичем, Євгеном Полотайком він розробляв проект із впровадження в нас практики сімейної медицини. Зокрема, на основі лікарні швидкої допомоги було створено кафедру сімейної медицини.

– Ви були одним із ініціаторів впровадження у нас сімейної медицини. Чи вважаєте, що в такий спосіб можна покращити рівень медичного обслуговування?

– Безумовно, бо для того, щоби зробити медицину для людини, перш за все потрібно, щоби лікар розумів пацієнта. А щоб зрозуміти пацієнта, лікар повинен бачити його сім’ю – і вже після того робити якісь висновки. Я не кажу, що дільничний лікар цього не бачив, просто сімейний лікар знає, що через певний час діти цього пацієнта також стануть його пацієнтами. Тому він дбає, щоб вони якнайменше хворіли. Наприклад, якщо я роблю дитині щеплення, то я буду старатися зробити його правильно, бо якщо та людина в 20 чи 30 років захворіє на дифтерію, то це буде моя вина.
Звичайно, одному лікареві складно вести всю сім’ю. Але якщо вони добре працюють, то витрати держави є меншими, стаціонар отримує менше пацієнтів, та й швидка допомога має менше роботи.

– Чи вважаєте Ви, що освітня підготовка наших медиків достатня для сімейної медицини?

– Система підготовки лікарів у нас добра, просто та система – радянська. Вона громіздка, нединамічна, не відповідає потребам життя. Її треба еволюційно змінювати, але не занадто повільно. Хоча навіть при ній нам вдалося дечого досягнути. Нарешті цього року сімейного лікаря прирівняно до дільничного терапевта, хоча зарплата та ж, і юридичний статус не змінений.

– Крім того, Ви є головним лікарем Обласної клінічної лікарні швидкої допомоги. Як в умовах економічної кризи Ви даєте собі раду з такою потужною структурою (у лікарні є 1000 місць і працює близько 1500 чоловік)?

– Нововведення Кабміну різко обмежило динамізм управління лікарнею. Воно бюрократизувало систему управління, і тому за кожним кроком треба звертатися нагору.

Крім того, у нас немає доброї реанімаційної і діагностичної апаратури. Наприклад, у нейрохірургії в нас немає комп’ютера, який робить діагностичне обстеження. Щоб зробити обстеження, ми хворих – часто у несвідомому стані – разом із реаніматологом веземо через все місто на Пекарську в діагностичний центр, де робимо знімок, а потім знову по наших дорогах повертаємося. Це створює великі труднощі. Такі труднощі були і з Ігорем Білозором, і з суддею Серьодкіною. Є труднощі щоденно з багатьма сотнями людей, які “не мають прізвищ”, але вимагають допомоги. Крім того, ми вже протягом 5 років не купуємо білизни, більше 10 років не купуємо ліжок.

– Лікарів постійно звинувачують у байдужості і непрофесійності. Що Ви робите, коли таке трапляється у Вашій лікарні? Наприклад, у трагічному випадку що з Ігорем Білозором звинуватили також лікарів – у несвоєчасно і непрофесійно поданій допомозі.

– Допомогу ми надали вчасно. Це однозначно. Зразу ж, коли його привезли. Інше питання – як вони це трактували: як легкий, середній чи важкий ступінь. Тому що хвороба, яка була у нього, мала свої етапи послідовного розвитку. Тобто сьогодні чи зараз це середній чи легкий ступінь, а через годину – це вже важкий ступінь, і людина може впасти в кому. Єдине – що ми зорієнтувалися і не відпустили його додому, хоча він хотів іти додому.
А те, що є помилки, – це без сумніву. Йдеться про те, щоби якомога менше їх робити. Є помилки через складність патологій, діагностики, недостачу якісної апаратури. Є помилки і через непрофесійний підхід, як ви кажете. Передусім це залежить від завідуючих відділеннями. Непрофесійного лікаря можуть наприклад, відсторонити від ведення операцій. Тут є важелі впливу – і навіть без грошей.

– Які асоціації чи думки викликає у Вас популярний американський серіал “Швидка допомога”?

– Як для фільму, прекрасно грають актори, ніколи не подумав би, що це актори, а не професійні лікарі. Вражає чітка робота всіх служб на всіх рівнях: від санітарки до лікаря. Швидко і професійно приймають рішення. Сильною є організація “від дверей”. Двері відкриваються – і пожежник чи поліцейський доповідає, що він йому зробив. У нас двері відчиняються, привозять і зразу кидають вмираючого хворого, не намагаючись зупинити йому кров чи дати якісь знеболюючі, щоб людина не загинула від шоку.
Наші працівники, які були за кордоном, розповідають, що там дійсно так працюють і нічого надуманого там немає.
Розмовляла Вікторія ПРИХІД

POSTUP - ПОСТУП
№135 (579),
12-13 СЕРПНЯ 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Скарби Президента Кучми
·Гривня почала рухатися

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Літні балачки про зимові холоди
·Надзвичайних ситуацій в області не бракує
·Забути не маємо права
·КІЛЬКА СЛІВ
·На ООН надійся, але розвивайся сам
·Довгоочікувана школа
·По львівських селах гуляє одинокий тиф

НАША СТОЛИЦЯ
·Мирон Борисевич: Щоби зрозуміти пацієнта, лікар повинен бачити його сім"ю
·Прокуратура опротестувала "аудіоекологічну" ухвалу міськради
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·АН-70 продовжує здіймати бурю
·Україна в очікуванні міжнародного прориву
·Токсикодермія невстановленої етіології

ПОСТУП У СВІТ
·745 мільйонів за згвалтування
·Вундеркінд із пробірки
·Плата за вдосконалення суспільства
·Горбачов повертається
·Смерть за фальшування
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Нагороди для обленерго
·На нас суне еротичний бізнес
·Британці - "функціонально непридатні"
·СВІТ

МОНАРХІЇ В ПОСТУПІ
·Боже, бережи королеву!
·Монархія крізь призму тисячоліть

АРТ-ПОСТУП
·Past-moderne (post-moderne?...) - "нонстоп" і "фореве"

ДИСКУРС ПОСТУПУ
·За Вифлеємською зорею, але дорогою істини

РЕПОРТАЖ ВІД МАЙКЛА
·Живі тварини

СПОРТ-ПОСТУП
·Голіфілд мусить побити "Тихенького"
·На Олімпіаді в Сиднеї не буде жодного легкоатлета з Львівщини
·Василь Іванчук: "Каспаров і Крамник мене абсолютно не цікавлять"
·СПОРТ-БЛІЦ

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Чоловіча мода і папараці
·ГОРОСКОП