Газова петля
У газовому протистоянні з Росією Україна зуміла відстояти свої інтереси. Поки що...
ВІЙНА
Богдан ГОЛОБУД, Тарас СМАКУЛА
Україно-російське газове протистояння набуло своєї кульмінації у липні цього року. Росія у своїх намаганнях взяти під контроль газотранспортну систему України вирішила шантажувати Київ будівництвом обхідних газопроводів. Проте Москва досить неочікувано наткнулася на опір Варшави, яка у своїх діях продемонструвала справжнє стратегічне партнерство Україні. Більше того – візит Юлії Тимошенко до Ашгабату так розлютив Москву, що російська делегація проігнорувала запланований на 27 липня візит до української столиці, виславши натомість експертів без особливих повноважень.
Напередодні...
Уже 1 липня між українським прем’єр-міністром Віктором Ющенком та російським Михайлом Касьяновим відбулася телефонна розмова, під час якої було досягнуто домовленості щодо проведення спільних переговорів з урегулювання цих питань “після першої декади липня”. При підготовці до цього візиту Кабінет Міністрів визначив остаточну цифру боргу перед російським “Газпромом” – 1,4 млрд. доларів. Кабмін також вирішив не підвищувати вартості транзиту російських енергоносіїв через Україну, при тому що Росія з 1 серпня в односторонньому порядку підвищила вартість їхнього експорту в Україну (з 20 до 27 євро за тонну на нафту, і нафтопродукти і на мазут – з 12 до 20 євро за тонну).
Водночас пост міністра палива й енергетики зайняв Сергій Єрмілов, першим заступником міністра і одночасно керівником НАК “Нафтогаз України” призначено Вадима Копилова, а президентом компанії “Енергоатом” – директора Хмельницької АЕС Юрія Недашківського.
Ключовим моментом у російсько-українському протистоянні став візит до Москви президента Польщі, який тривав лише один день – 11 липня.
Спочатку відбулася зустріч між президентами Польщі Алєксандром Кваснєвським і Росії Владіміром Путіним, а згодом переговори відбувалися на рівні делегацій. У переговорах з російського боку брав участь і голова Газпрому Рем Вяхірєв, який намагався переконати польську сторону у доцільності побудови газопроводу другої гілки Ямал-Західна Європа через територію Польщі до Словаччини в обхід України – це мало б принести польській стороні щорічний прибуток на суму 900 мільйонів доларів. Проте польський президент двічі – і в розмові з Путіним, і на пленарному засіданні заявив, що Польща не піде на кроки, які б порушували інтереси України і дав таким чином зрозуміти, що Польща не згодна з побудовою нового газопроводу в обхід України. Натомість польський прем’єр Єжи Бузек підкреслив, що рішення щодо енергетичної безпеки прийме власне уряд і лише висловив надію, що на Захід російський газ проходитиме через Україну. А віце-прем’єр Януш Штайнгоф заявив, що Польща готова до переговорів з Росією щодо транзиту ямальського газу, наголосивши, що це питання все ж таки потрібно врегулювати з Києвом.
14 липня відбулась телефонна розмова між президентами України і Польщі, під час якої згідно з офіційною хронікою було обговорено актуальні питання співпраці двох держав у політичній, торговельно-економічній і гуманітарній сферах. Наступного дня в польському місті Замостя відбулась україно-польська зустріч глав обласних державних адміністрацій України і воєвод Польщі. У рамках цього форуму відбулися переговори Віктора Ющенка з прем’єр-міністром Польщі Єжи Бузеком. Виступаючи згодом на прес-конференції, Бузек дав зрозуміти, що Польща не виключає можливості своєї участі в будівництві другої гілки газопроводу “Ямал – Європа”.
Слова польського прем’єра дали привід оглядачам припустити, що, попри заяви президента Польщі про стратегічне партнерство з Україною, польський уряд фактично “здав” Україну.
Переговори в Москві і відмова Польщі
Отож побудова газопроводу в обхід України поряд із питаннями врегулювання українського боргу за російський природний газ стала предметом переговорів між прем’єрами Росії та України в підмосковній урядовій резиденції “Волинська” 18 липня. Щоправда на цю зустріч не було запрошено керівника Газпрому Рема Вяхірєва.
“Це найуспішніший візит за останні роки”, – так прокоментують згодом в Україні візит Ющенка до Москви. Успішним він був візит і для російської сторони. На переговорах було запропоновано утворити спільний паливно-енергетичний баланс Росії і України, а також визначити потреби двох держав у газі, нафті й електроенергії. За поясненням Ющенка, ідея спільного балансу полягає в тому, що Україна кожного року подає Росії інформацію про весь обсяг необхідного їй газу і яку його частину вона може оплатити. Російський прем’єр Касьянов також заявив, що Росія може переглянути і скоригувати свої плани щодо спорудження нових трубопроводів, якщо буде остаточно вирішене питання оплати Україною російського газу. Було також домовлено, що 27 липня до Києва для участі в засіданні українсько-російської міжурядової робочої групи прибуде віце-прем’єр Росії Віктор Христенко та голова правління ВАТ “Газпром” Рем Вяхірев. Сам Вяхірєв одразу після цієї зустрічі заявив, що переконаний у необхідності будувати газопровід в обхід України.
Проте у російсько-українські стосунки внесла корективи Варшава. 22 липня міністр економіки Польщі Януш Штайнгоф після переговорів з міністром Мінпаливенерго України Сергієм Єрміловим заявив, що його країна вирішила не дозволити Росії прокладати газопровід в обхід України до Словаччини, наголосивши, що його слова слід трактувати як позицію польського уряду.
Штайнгоф та Єрмілов на своїх переговорах також обговорювали питання збільшення експорту польського вугілля до України. Ймовірно, саме це стало вирішальним для польської сторони у прийнятті рішення не будувати новий газопровід. Адже Януш Штайнгоф, який з червня цього року займає пост віце-прем’єра, є співавтором програми реструктуризації вугільної промисловості Польщі. Ще в грудні 1998 року він здійснив візит до України, де лобіював інтереси польських вугледобувних фірм і домагався зниження залізничних тарифів на перевезення польського вугілля. Тож рішення Укрзалізниці зменшити з 14 липня цього року тарифи на перевезення вугілля на 30% можна назвати першим кроком у реалізації домовленостей.
Ще одне з питань, яке викликає зацікавленість в обох сторін – експорт до України та Польщі норвезького газу. Польща зараз розглядає питання укладання довгострокового контракту з постачання норвезького газу, і готує підписання договору між Норвегією і Польщею про будівництво газопроводу через Балтійське море. Планують, що норвезький газ через Литву і Польщу буде експортуватися до Європи. Про наміри долучитися до цього проекту оголосила також Естонія та Словаччина. Норвегія навіть заявила, що сама відшкодовуватиме затрати на будівництво газопроводу за умови реалізації 10 млрд. кубометрів природного газу в рік. Очевидно, що під’єднання Києва до цієї труби буде вигідним як для України, так і для Польщі, адже Варшава не може купувати в рік більше ніж 8 млрд. кубометрів природного газу.
Туркменський прорив
Рішення польської сторони не допустити будівництва через свою територію нового газопроводу в обхід України розлютило Москву. “Європа складається не лише з Польщі, а й з Німеччини, Італії, Франції”, – заявив віце-прем’єр Росії Віктор Христенко.
Необхідно пояснити, що “Ямал-Західна Європа” не єдиний газопровід, який нині в обхід України будує Росія. Російський “Газпром” разом з італійською ENI розпочав реалізацію проекту “Блакитний потік”, який передбачає побудову газопроводу через Чорне море до Туреччини потужністю від 16 до 30 млрд. кубометрів у рік. Фактично “Блакитний потік” є конкурентом як для транспортування російського газу через Україну до Туреччини (проект “Газтранзит”), так і для Транскаспійського газопроводу, яким туркменський газ через Каспійське море, Азербайджан та Грузію поступатиме до Туреччини.
Після розпаду консорціуму, який складався з Bechtel Enterprises, General Electric Capital Services і Royal Dutch Shell, доля Каспійського проекту, оціненого в 2 млрд. дол., поки що не зрозуміла. Проте на зустрічі з спецпредставником Держсекретаря США Стівеном Сестановичем президент Туркменистану Ніязов заявив, що газопровід через Каспій і досі має інтерес для Ашгабата. У лютому цього року концерн Shell виграв тендер на управління будівництвом Транскаспійського газопроводу, протяжність якого становить близько 2 тис. км і підписав угоду про його будівництво. А Shell оголосила, що самостійно прийматиме участь у створенні консорціуму і заявила, що розглядає Харцизький трубний завод як можливого постачальника труб.
Водночас ще наприкінці грудня минулого року російська сторона підписала з Туркменистаном угоду про закупівлю 20 млрд. кубометрів газу на 2000 р. Минулого місяця Туркменистан відвідав президент Росії Владімір Путін і домовився про щорічне збільшення закупівлі туркменського газу на 10 млрд. кубометрів. Проте під час візиту до Ашгабата представника президента РФ у каспійському регіоні, екс-міністра російського ПЕКу Віктора Калюжного сторони не змогли узгодити ні це питання, ні правовий статус Каспію. На тлі охолодження російсько-туркменських зв’язків візит віце-прем’єра Юлії Тимошенко до Ашгабата 25 липня вразив Москву ще більше, ніж візит українського міністра ПЕКу до Варшави. Під час зустрічі з Тимошенко Ніязов погодився продовжити виплату реструктуризованого державного боргу України за постачання туркменського природного газу в 1993-1994 роках ще на два роки. Третину з 211 млн. доларів, що залишилися, буде виплачено до 2002 року, решту суми буде покрито постачанням товарів та інвестиціями у нафтогазовий сектор Туркменистану.
Реакція Москви була блискавичною. Уже в день візиту Тимошенко до Ашгабата відбулась телефонна розмова між президентами Росії та України. За офіційною версією, Путін та Кучма обмінялись думками про підсумки візиту в Москву прем’єр-міністра України (розмова відбулась через тиждень після візиту Ющенка) і обговорили деякі актуальні питання двосторонніх відносин.
І вже наступного дня Президент Кучма, який тоді перебував у Криму, негативно оцінив результати візиту Тимошенко до Туркменистану і “заборонив підписувати будь-які документи”, зазначивши, що “такі принципові домовленості повинні бути на рівні президентів”. За його словами, ціна 42 долари, про яку домовилась українська делегація, – це обман, і справжня ціна зросте до 90 доларів за тисячу кубометрів, і навіть перевищить 100. На що Тимошенко відповіла, що транспортування газу від туркменсько-узбецького кордону до російсько-українського коштуватиме всього 19,1 USD за тисячу кубометрів, і половину оплати Туркменистан погоджується брати товарами. Таким чином Україна отримує ще й гарантований ринок збуту своїх товарів загальним обсягом до 1 мільярда доларів на рік.
Наслідком активних дій Києва в газовій сфері Москва настільки була здеморалізована, що проігнорувала запланований візит до Києва. Натомість до України приїхала група російських експертів без жодних повноважень.
Останні події: внутрішня протидія
У цьому всьому протистоянні досить несподіваною була позиція секретаря РНБО України Євгена Марчука. Він назвав як робочий і прийнятний “механізм, за яким одна третина власності газо- і нафтотранспортної системи у вигляді акцій віддається російському партнеру в рахунок погашення боргу, ще одна третина – європейському партнеру, решта залишається у власності України”. Марчук також дуже різко висловився проти будівництва нафтопроводу “Одеса-Броди-Гданськ”.
На це народний депутат Тарас Стецьків заявив, що вже надто аргументи Марчука подібні до тих, які висувалися свого часу російськими спецслужбами.
Останнім штрихом у газовій епопеї стало підтвердження своєї позиції Польщею і дещо несподівана заява прем’єра Ющенка про можливість передачі Росії у концесію газотранспортної системи України. За твердженнями експертів вона була спричинена тиском внутрішніх чинників, як ось телефонною розмовою Президентів Кучми та Путіна та інших лобістських груп. Росія ж зі свого боку заявила про прискорення будівництва ще одного обхідного газопроводу, так званого Балтійського – по дну Балтійського моря з Росії на Фінляндію.
Таким чином активною позицією Київ зумів відбити спроби тиску на Україну з боку російського “Газпрому”. Однак надто багато у Росії аргументів (хоч би наближення зими), щоб просто так програти Україні газове протистояння. Україна ж, зі свого боку, тільки накреслила певні кроки, які в майбутньому зможуть розірвати російську енергетичну блокаду. Тож читайте 6 сторінку і стежте за подіями, основні баталії попереду.
|
|
