Кваснєвського виправдали наполовину
Польський люстраційний суд не знайшов достатніх доказів, аби звинуватити свого президента у сексотстві
ПОЛЬЩА
Любко ПЕТРЕНКО
Працював Александр Кваснєвський на спецслужби Польської Народної Республіки чи не працював? Хто його тепер розбере... А раз ясності немає, то, виходячи з презумпції невинності, справа щодо евентуальної співпраці нинішнього президента Польщі з комуністичною службою безпеки закривається раз і назавжди. Таким чином, учора люстраційний суд визнав правоту за Кваснєвським, і тепер він може вільно кандидувати на президентських виборах.
Пощастило полякам, що вони мають закон про люстрацію, який не лише дає змогу не допускати до високих державних посад осіб зі сумнівним комуністичним минулим, але й спостерігати у просторі мас-медіа за неймовірно захоплюючими судовими драмами. Познущатися можна і з міністра, і навіть із глави держави, змусивши їх виправдовуватися, можна позаганяти їх у кут прикрими запитаннями... Купиш чи не купиш, але поторгуватися можна. Особливо цікаво буває у періоди передвиборних кампаній, коли пристрасті гранично розпалені, а тому кожне необережне слово якогось претендента одразу ж, як в американських криміналах, буде використане проти нього (чи навіть стане фатальним для його політичної кар’єри).
Нещодавно вся Польща стежила за судовою розправою над екс-президентом Лехом Валенсою. Потім надійшла черга діючого президента Александра Кваснєвського. Варто сказати принаймні дещо про сам “феномен Кваснєвського”, про його незрозумілу популярність у консервативній, католицькій, антикомуністичній Польщі. Бо дивна річ: людина, яка має аж ніяк не антикомуністичне минуле, яка непогано жила собі у часи ПНР, яка вчилась у Москві, а нині є лідером партії посткомуністів (Союз демократичної лівиці), перемагає на виборах у 1995 році головного польського борця з комунізмом – Валенсу, і стає президентом у часи, коли ще триває економічна трансформація суспільства (з усіма соціальними наслідками), і ця ж таки людина донині продовжує утримувати незаперечне лідерство у рейтингу популярності.
Що в такій ситуації треба було робити політичним конкурентам Кваснєвського – можливо, спробувати відігратися, використовуючи закон про люстрацію, змусивши президента загрузнути в трясовині свого минулого? Вдалося це їм чи ні – важко стверджувати однозначно.
|
|
