Шахтарська наполегливість: утретє на ті самі граблі
Єдина втіха для українців - два голи Шевченка
ЛІГА ЧЕМПІОНІВ
Іван ГЕЛЕМЕЙ
Третій кваліфікаційний раунд.
“Шахтар” (Донецьк) – “Славія” (Прага) – 0:1 (0:0).
Донецьк. 9 серпня. Стадіон “Шахтар”. 31000 глядачів.
Арбітр – Гарибіан (Франція).
“Шахтар”: Вірт – Старостяк, Глевецкас, Тимощук, Попов – Бахарєв (Бєлік, 68), Ковальов (Кривенцов, 80), Зубов, Абрамов – Ателькін, Воробей.
“Славія”: Черни – Козел, Л.Дошек, Досталек, Петроуш – Уліх, Рада, Колер, Кухар (Лерч, 88) – Т.Дошек (Седлачек, 90), Зеленка (Вагнер, 79).
Гол: Уліх, 88.
Попередження: Воробей – Зеленка.
Є у донецького “Шахтаря” одна традиція, яка залишається незмінною незалежно від того, який тренер очолює команду. Традиція ця полягає в тому, щоби нагнати страху на суперників у національній першості, посісти “законне” друге – після київського “Динамо” – місце, заявити на всю горлянку про те, що “Шахтар” – клуб європейського рівня, а тоді, вибачте, накласти у штани в зустрічах на євроарені з далеко не зірковим суперником. Так було два роки тому в матчах зі швейцарським “Цюрихом” (зазвичай аутсайдером “домашнього” чемпіонату), так було торік у суперечці з голландською “Родою” (битим середняком тамтешньої першості), так сталося (принаймні в першому матчі з чеською “Славією”) і позавчора.
Зовсім не хочеться детально зупинятися на перебігу зустрічі “Шахтаря” зі “Славією”. Все було до болю знайоме: несамовитий “гірняцький” порив, безліч неточних передач і ударів “у молоко” і купа дитячих помилок у захисті, одна з яких призвела до того, що Вірт із Поповим, фактично, самотужки запхали м’яч у власні ворота. Тому, до речі, й не дивно, що статистики не можуть дійти згоди, на чий рахунок записати гол “Славії”: Т.Дошека (так “Поступ” написав учора) чи Уліха.
31 тисяча донецьких уболівальників розходилася зі стадіону пригнічена результатом. “Зате який шахтарський дух!” – традиційно вкажуть оптимісти. Отак і живемо: “Динамо” сумлінно набирає для України очки у Європі, а “Шахтар” годується “бубликами” і запиває їх міфічним “духом”.
“Мілан” (Італія) – “Динамо” (Хорватія) – 3:1 (Шевченко, 22, 60, Командині, 90 – Балабан, 20). Другий тайм матчу в Мілані господарі провели просто зразково-показово. Якщо італійці та Шевченко зіграють у Загребі бодай уполовину так, як у другій півгрі на “Сан-Сиро”, то вихід у груповий турнір Ліги чемпіонів їм гарантовано.
“Лідс” (Англія) – “Мюнхен 1860” (Німеччина) – 2:1 (Сміт, 40, Гарт, 73, з пенальті – Агостино, 90).
Чи не найцікавіша пара третього кваліфікаційного раунду залишила з’ясування питання про переможця на наступний раз – до зустрічі в Мюнхені через два тижні.
“Полонія” (Польща) – “Панатинаїкос” (Греція) – 2:2 (Кельбовиць, 45, Калішан, 68 – Важиха, 12, Фісас,37).
У варшавському матчі господарям добряче насолив землячок із “Панатинаїкоса” Кшиштоф Важиха.
“Aндерлехт” – “Порто” – 1:0 (Колер, 37).
У цій зустрічі ми, як і в матчі “Мілана”, принаймні мали за кого вболівати. У складі бельгійського чемпіона, як відомо, грає колишній футболіст тернопільської “Ниви” Олег Ящук. І хоч португальцям він не забив, проте “Андерлехт” завдання-мінімум у першому поєдинку виконав.
“Херфольге” (Данія) – “Глазго Рейнджерз” (Шотландія) – 0:3 (Альбертц, 28, Волас, 31, Аморузо, 60).
Усі питання знято. Незмінний лідер шотландського футболу блискуче впорався на виїзді з аутсайдером датського, який невідомо яким дивом пробився торік у єврокубки.
“Сент-Гален” (Швейцарія) – “Галатасарай” (Туреччина) – 1:2 (Амоа, 14 – Жардел, 35, 74).
Турецький чемпіон без проблем довів свою перевагу над суперником, а при нагоді зробив чудову презентацію своєму суперпридбанню міжсезоння – форвардові збірної Бразилії Маріо Жарделу.
“Тироль” (Австрія) – “Валенсія” (Іспанія) – 0:0.
Фіналіст минулої Ліги чемпіонів “розписав” гросмейстерську нічию на виїзді, а у Валенсії встояти вдається рідко кому.
“Дунафер” (Угорщина) – “Русенборг” (Норвегія) – 2:2 (Ленгель, 80, Токолі, 88 – Странд, 52, Кнутсен, 86).
Досвід є досвід. Яка навдивовижу сильна підібралася цього року компанія у складі угорського чемпіона, а вічно послаблений “Русенборг” таки досягнув потрібного результату.
“Гельсинборг” (Швеція) – “Інтер” (Італія) – 1:0 (Хансон, 82).
Якщо взяти за певну константу силу італійського “Інтера”, то виникає резонне запитання: чи то минулорічний чемпіон Швеції такий сильний, чи львівські “Карпати”, які торік програли “Гельсинборгу” лише в серії пенальті, така висококласна команда? Принаймні у Швеції львів’яни тоді, на відміну від “Інтера”, зіграли внічию. А “Гельсинборг” зараз, до речі, йде лише восьмим у своєму національному чемпіонаті...
|
|
