Вплив Мережі на стосунки автора і читача
Лінор ГОРАЛІК
Продовження, початок у № 122
Другий результат: діалог автора з читачем перестає бути утопією, але починає ставати проблемою. Чому?
3. Distance break
В армії існує таке поняття – distance break. Найчастіше ним позначається захід, що проводиться з нагоди особливої дати (наприклад, закінчення “курсу молодого бійця” в американський армії), – і чарівна розвага для солдатів і молодшого офіцерського складу. Суть заходу полягає в спільному проведені часу “без чинів”, тобто не за армійськими етичними канонами. Треба зауважити, що старший офіцерський склад отримує від цих розваг набагато менше радості, ніж їх підлеглі.
Мережа створює вимушений distance break між автором і читачем. Коли читач знає, що автор близько, що автор читає той же форум, що автор, можливо, буде навіть готовий вступити в дискусію, то дистанція між читачем і автором стрімко скорочується. Автор перестає бути гірським орлом, тому що стає доступним в особистому спілкуванні. До того ж, авторові найчастіше можна послати mail на особисту адресу, яку не треба для цього спеціально довідуватися, тому що більшість он-лайнових видань просто вказують mail автора наприкінці статті. Узагалі ж відправлення електронного листа – справа, яка потребує набагато менше клопотів, ніж відправлення листа звичайного, тому її легше здійснити, у ній немає такої ритуальності, знакового навантаження, що їх несуть списаний аркуш, індивідуальний почерк, марка на конверті.
Таким чином, автор у Мережі опиняється ближче до читача, ніж іноді хотілося б і йому самому. Тому що на тих, хто має з тобою спільне середовище проживання, складніше дивитися знизу вгору. Автор вразливий – читач фамільярний. Автор одухотворений – читач цинічний. Автор жадає аналізу і розбору – читач кидає йому mail’ом: “Симпатично” (неможливо уявити собі купу паперових листів такого формату, бо ж зусилля не вартує думки. Електронна ж пошта прекрасно надається для посилання записочок).
Третій результат: автор перестає бути для читача небожителем; читач перестає бути для автора юрбою.
4. Вибір читача.
При величезній кількості дебатів на тему вибору читачем автора тема оберненого вибору майже не виникає, вичерпуючись хрестоматійно-занепадницьким “книга знайде свого читача”. Реально ж автор дуже часто знає, для кого пише, тож дає своїм творам визначене аранжування, покликане привабити одних читачів – і відштовхнути інших. Елементами такого аранжування є заголовок, мова твору, ілюстрації. В оф-лайні до них додається обкладинка книги. Але основним механізмом добору читачів авторами був і залишається механізм розподілу публікацій: у кожного видання (і в деяких видавництв) є своя аудиторія.
У цьому плані Мережа не має відмінностей від оф-лайну на базовому рівні. Відмінності приховані в методах поширення текстів і легкості їхньої публікації в Мережі. По-перше, у Мережі робити приціл на аудиторію простіше: ширші можливості реклами. Прекрасний приклад: людина, яка опублікувала оповідання у “Сучасності”, не буде давати рекламні оголошення стосовно них у “Четвер”. У Мережі ж є природним і легітимним із кожною новою публікацією “обходити” свою аудиторію, та ще й “кидати лінк” на свіжий текст. Найчастіше це роблять самі видавці, залишаючи повідомлення про матеріали, що надійшли, у гостьових книгах і на форумах, де аудиторія полюбляє проводити час. Така реклама убиває одночасно двох солідних зайців. По-перше, твір досягає більшої кількості представників аудиторії. По-друге, у тих же місцях проживання читача згодом можуть виникнути бажані для авторського (і видавничого) серця відгуки чи навіть дискусії.
Інший, не менш важливий, аспект поширення творів у Мережі – доступність. Посилання, залишене в популярній гостьовій книзі, нехай навіть без коментарів, буде відвідане кількома десятками (сотнями) людей у перший же день, тому що це задовольняє цікавість, не коштує грошей, не вимагає сил і не забирає багато часу.
(далі буде)
|
|
