"Лиха з розуму" більше не буде
АНШЛАГ
Світлана РУДЄВА
Шість вечорів поспіль останнього тижня липня під московським театром ім. Моссовєта тусувався натовп. Бажаючих потрапити всередину було надто багато. Квитків у касах не було. А всюдисущі перекупники на традиційне у таких випадках запитання про “зайвий квиток” відповідали: “Будь ласка, вам який? Найдешевший? 100 доларів”... Так при повному аншлазі, чи, краще сказати, “переаншлазі”, Москва прощалася з виставою Театрального Товариства “814” (художнім керівником якого є відомий кіноактор Олег Мєньшиков) “Лихо з розуму” Алєксандра Грібоєдова.
У театрі прийнято вважати, що кожна вистава – жива істота. Вона в муках народжується, росте, розвивається і... помирає. Вистава “Лихо з розуму”, що стала режисерським дебютом Олега Мєньшикова, вмерла передчасно, в розквіті сил, під бурхливі оплески закоханих у неї глядачів. Рішення про зняття її з “прокату” після двох років переповненого успіхом життя було спричинене умовами існування самого Театрального Товариства “814”, яке не є репертуарним театром і приміщення для своїх перфоменсів змушене орендувати. А оскільки вже у вересні цей театральний колектив планує випустити нову прем’єру – виставу за п’єсою молодого російського драматурга Максима Курочкіна “Кухня” (над музикою до якої, до речі, зараз працює лідер групи “Акваріум” Боріс Ґрєбєнщіков), – то доводиться жертвувати виставою “старенькою”. Отже, відтепер побачити “Лихо з розуму” з Олегом Мєньшиковим у ролі Чацького, Катериною Васільєвою в образі Хльостової, Ігорем Охлупіним у ролі Фамусова, Олексієм Зав’яловим у ролі Молчаліна, петербуржцем Сєрґєєм Мігіцком у ролі Рєпєтілова та багатьма іншими цікавими акторами можна буде лише у відеозаписі.
Проте на бенефісі “Лиха з розуму” все було справжнє. Розкішна сценографія Павла Каплевича вражала своїм динамізмом. Вона рухалася і “підігравала” акторам. Музика Валерія Гавріліна камертоном задавала ритм і розставляла акценти. Костюми на балу в будинку Фамусова (колекція Ігоря Чапуріна) зачаровували своєю вишуканою простотою та вірністю стилю. І в унісон акторським рухам, використовуючи стилізовані під віяла програмки, ганяли повітря біля своїх носів глядачі у залі. Й атмосфера наповнювалася відчуттям розкошу та достатку з присмаком нудного існування “еліти”.
Сама лише присутність Чацького “псувала” цю ідилію і ніби нагадувала всім, що на кону – комедія. Його іронічні дотепи, доповнені неймовірно виразною грою обличчя майстра “крупних планів” Олега Мєньшикова, в черговий раз підкреслювали, що і в наш час розумна (читай: інтелігентна, порядна та культурна) людина є білою вороною, нездатною зрозуміти вартість існуючих у чорній зграї цінностей. До речі, займаючись постановкою своєї першої вистави, Олег Мєньшиков не хотів одночасно виконувати у ній головну роль. Але, не знайшовши відповідного актора на роль Чацького, погодився-таки, як сам сказав, не грати, а показувати, яким би він хотів бачити цього волелюбного бунтаря. Отже, вистава “Лихо з розуму” зійшла зі сцени, але це не значить, що лихо з розуму скінчилося.
|
|
