Кучма зробив собі подарунок
ПРИЗНАЧЕННЯ
Дмитро ЯЦЕНКО
Закінчення. Початок – стор. 1
Стосовно ж нинішнього міністра економіки, то однією з важливих характеристик Василя Рогового (яка не може не насторожувати, коли йдеться про реформаторство, що, в свою чергу, завжди пов’язане із новими людьми) – це його досить тривала присутність в органах виконавчої влади, аж з 1988 року (див. біографічну довідку). Більше того, старий апаратник Роговий уже був міністром економіки в уряді Валерія Пустовойтенка. Цікаво, що саме з приходом на прем’єрство Віктора Ющенка Василь Роговий позбувся своєї міністерської посади. Тоді було призначено, зокрема, і нових віце-прем’єрів, внаслідок чого одного з попередніх віце-прем’єрів, Сергія Тигіпка, понизили до посади міністра економіки, відібравши міністерський портфель у Рогового. Тому ротація Роговий-Тигіпко-Роговий навряд чи свідчить, що умова проринкової орієнтованості претендента на міністерський портфель була виконана. Тож скільки б не говорили про уряд як про команду однодумців, Василя Рогового важко назвати людиною Ющенка. Він також не є людиною Тимошенко. Хоча, з іншого боку, нема підстав говорити, що через Рогового у Кабмін просочуються набридливі олігархи.
На думку львівського політолога Костя Бондаренка, призначення Василя Рогового має на меті не зміцнення якоїсь з політичних сил, а навпаки – якомога триваліше збереження рівноваги серед найвпливовіших гравців української політики. Крім того, таким чином головний гравець Леонід Кучма заявив про посилення своєї самостійності відносно осіб із найближчого оточення.
Не варто випускати з поля зору ще один важливий момент призначення. Означення “старий апаратник” аж ніяк не містить у собі апріорі тотального негативного наповнення. Людину, що тривалий час працює у якійсь сфері, інколи ще називають професіоналом. Можливо, саме з цих міркувань затяжний вибір і було зупинено саме на Василеві Роговому. Бо твердження, що урядові Ющенка трохи бракує людей, які вже знаються на своїй справі, а не лише займаються самоосвітою, мабуть, не викличе заперечень.
Попри це, не виключено, що з призначенням Рогового свій вплив на уряд посилить глава президентської адміністрації Володимир Литвин, якого вважають досить впливовою фігурою у нинішньому оточенні Леоніда Кучми (щось на кшталт “Табачник-2”). Між іншим, експерти віднедавна говорять про зростання впливу Володимира Литвина в альянсі з міністром внутрішніх справ Юрієм Кравченком, а також прогнозують, що в разі урядової кризи восени цього року головна боротьба точитиметься між ними та олігархами.
Є ще один нюанс: якби в міністерське крісло сів Віктор Пинзеник, то ПРП ризикувало би втратити свою парламентську фракцію “Реформи-Конгрес”, до якої нещодавно почав приглядатися Ігор Бакай. До речі, йому приписують плани створення у парламенті групи “Правиця”, до якої увійшли би депутати від РП, обох Рухів та КУНу. Як результат, у Верховній Раді посилилися би позиції самого Бакая та його найближчого союзника Олександра Волкова з “Відродження регіонів”. Можливо, що саме через планування такого розвитку подій Бакай не подався відразу після довиборів у парламентську групу “Відродження регіонів”, а почав проситися в “Реформи-Конгрес” (за різними чутками, Бакай ще нібито обіцяє привести з собою ледь не 30 (!) депутатів). Відхід Пинзеника міг би серйозно збільшити шанси Бакая очолити “Реформи-конгрес”, бо наразі остаточного рішення навіть про звичайне його входження у фракцію ще немає.
Подейкують, що Пинзеник усвідомлює всі переваги і небезпеки, пов’язані з включенням Бакая у “своє коло”, а тому не дуже поспішає давати згоду. На щастя, привід є, і то непоганий: усі члени фракції – у літніх відпустках.
Біографічна довідка:
Роговий Василь Васильович, к. ек. н., українець.
Народився 2 березня 1953 року у с. Мирiвка, Кагарлицького району Київської обл.
У 1974 році закінчив факультет економiки працi Київського інституту народного господарства, економiст.
Одружений. Дружина Свiтлана Михайлiвна – к. ек. н., викладач економiки. Син Михайло (1984) – школяр.
Службова кар’єра:
1974-77 – економiст Київського заводу iм. Артема із перервою у зв’язку із службою в армії (1975-76);
1978-88 – в Інституті економіки АНУ: аспiрант (1978-80), науковий співробітник (1980-83), науковий секретар вiдділу економiки АНУ (1983-88)
1988-94 – головний спеціаліст. зав. сектору, зав. економічного відділу, начальник управління економiки КМ України;
08.1994-04.98 – 1-й заступник міністра економіки України;
24.04.1998 - 2000 – міністр економіки України;
На час нинішнього призначення міністром економіки – заступник глави адміністрації Президента.
|
|
