Вибухівка під єврофутбол
Багаті можуть стати дуже бідними
Сергій СИГІВЕЦЬ
Найближчим часом у європейському футболі може відбутися нова революція, наслідки якої наразі просто непередбачувані. Поки найбагатші клуби Європи все вище піднімають планку трансферних сум, “на дні” зароджується щось таке, що може висадити в повітря весь футбольний ринок.
У скромній італійській “Перуджі” з’явився гравець, у котрого діє контракт з іншим клубом. Як у справжньому детективі, ім’я гравця не називають. Відомо тільки, що футболістові дуже закортіло пограти саме в “Перуджі”. А команда ця “знахабніла” і не збирається платити колишньому клубу гравця ні ліри, посилаючись на... європейське трудове законодавство. Адже будь-яка людина може будь-коли змінити місце праці за власним бажанням, відпрацювавши на попередньому місці певний мінімальний термін.
Тим часом ФІФА гостро вимагає від “Перуджі” заплатити за цей трансфер згідно з прийнятими футбольними нормами. “Перуджа” ж відповідає категоричною відмовою та ще і погрожує подати на Міжнародну федерацію футболу до суду. Ситуацію, що склалась, обговорювали минулих вихідних на конференції ФІФА в Цюриху. Генеральний секретар ФІФА Мішель Зен-Руфінен у розпачі заявив: “Ми категорично проти можливості вільних переходів упродовж терміну дії контракту. Якщо ми дозволимо гравцям покидати команду без будь-якої компенсації, то це буде означати кінець для нашої гри. Це стане справжнім лихом”.
Утім, ФІФА чудово розуміє, що справа може дійти до суду, й у “Перуджі” будуть дуже непогані шанси виграти. Адже п’ять років тому було створено прецедент, відомий як “справа Босмана”. Щодо того, що футбол після нової порції судової тяганини може померти, Зен-Руфінен, звичайно ж, “загнув”, але наслідки гіпотетичного рішення зараз важко навіть уявити.
З 1995 року ФІФА марно намагається довести Євросоюзу, що футбол не повинен підпорядковуватися загальному трудовому законодавству. Справді, проблематично проводити тренування в понеділок і не знати, чи будуть гравці в команді в суботу, щоби грати в черговому матчі. До того ж, для більшості клубів Старого світу продаж гравців – одне з головних джерел прибутків.
Нездоровим ефектом “справи Босмана”, яка скасувала “кріпосне право” клубів, було те, що для громадян Європи перестав діяти статус легіонера, що різко активізувало міжнародну міграцію. Відтак ми побачили “Барселону”, де голландців було більше, ніж іспанців, і “капіталістичний інтернаціонал” “Челсі”, де грають лише “півтора” англійці. Найболючіше це для футболу “на місцях”, оскільки значно простіше знайти готового гравця “на боці”, ніж намагатися виростити справжнього майстра з вуличного хлопчиська.
ФІФА ще сподівається відновити обмеження на легіонерів, але для цього треба, щоб усі 15 членів Європейської спільноти погодилися надати спорту особливого статусу. Досягнути ж тут одностайності навряд чи можливо. Значно ймовірніше, що незабаром ФІФА разом із УЄФА доведеться добряче напружити мізки, щоби домогтися перегляду можливого рішення суду у “справі “Перуджі”. Навіть якщо справа не дійде до суду зараз, то цей скандал, без сумніву, знову спалахне згодом.
Сторонньому спостерігачеві найпростіше порадити УЄФА взяти приклад із заокеанського професійного спорту, де контракт – священний. Але, по-перше, кожна ліга має свої закони, що складались і складаються історично, а по-друге, врегулювання суперечливих питань відбувається у процесі підписання договору між лігою і асоціацією гравців, що нерідко переростає в локаут – страйк спортсменів.
Уявити таку ситуацію у футбольному господарстві Старого світу сьогодні просто неможливо. Якщо, наприклад, Бундесліга оголосить локаут до укладення відповідних договорів із гравцями, то вони вже наступного дня роз’їдуться по всій Європі, а ідеальні німецькі поля заростуть бур’янами навіки-вічні. Вже зараз окремі федерації намагаються вирішувати деякі питання відірвано від європейського законодавства. Наприклад, в Англії до підписання контракту з клубом необхідно спершу отримати дозвіл Міністерства праці, яке керується вельми сумнівними критеріями: гравець повинен мати за плечима щонайменше 15 зіграних матчів за свою національну збірну, причому якщо ця збірна особливих успіхів не досягає, то проблем у гравця стає дуже багато.
Отож, наразі весь європейський футбол продовжує сидіти на бочці з порохом. І коли вона вибухне, футбольний континент цілком може перетворитися на дрібний архіпелаг, загублений у морях євросоюзівських паперів.
|
|
