BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 8 СЕРПНЯ 2000 року |

Скромна привабливість регіонів

Олігархи ділять області, а області марять грошима

Юрій ВОВКІВ

Незабаром може бути заповнено величезний пробіл у внутрішній політиці України – прийнято до виконання Концепцію регіональної політики України. Відсутність такої концепції упродовж 9 років, протягом яких існує незалежна Україна, призвела щонайменше до шаленого розбалансування економічної і політичної ролі регіонів, яку вони відіграють у державі. Втраченого, зрозуміло, не повернути. Тому варто оцінити нинішню диспозицію і визначитися зі шляхами реабілітації пригноблених.

Київські покровителі регіональних управителів

Ні для кого не секрет, що, скажімо, Львівщина менше впливає на загальнодержавну політику, аніж якась там Донеччина. Це і вже згадувана насиченість регіону грошима, і промисловий потенціал, а також політична заангажованість керівництва і його орієнтири на певні фінансово-політичні
угруповання. Можна говорити і про певний поділ областей між такими угрупованнями. Умовно східні регіони можна віднести до сфери впливу групи Волкова, частину заходу намагаються “підкорити” соцдеки Медведчука-Суркіса, а південні тяжіють до російського лобі в Україні.

Старі контакти одеських і миколаївських владоможців і бізнесменів, а також панів Деркача і Рабіновича з російськими енерго- та металургійними магнатами підштовхують до ототожнення цих кіл. Намісник Луганської області Єфремов активно контактує з намісником Донецької області Януковичем, що дозволяє останньому поширювати власний політичний вплив і на сусідню область. Обидвох голів облдержадміністрацій вважають зараз найбільш політично активними на загальнонаціональному рівні. Пана Януковича дуже багато пов’язує з представниками парламентської фракції “Відродження регіонів”. З цієї ж фракції вийшов і нещодавно призначений губернатор Запорізької області Олексій Кучеренко. Намітилися контакти з Волковим і сумського намісника Володимира Щербаня. Подейкують, що і його призначення відбулося з благословення “директора парламенту”, а пасажі Волкова про можливе призначення Щербаня на посаду віце-прем’єра з питань ПЕК зайвий раз підтвердили добрі стосунки між ними.

Трохи гірші справи зараз у СДПУ(о), під активний вплив якої свого часу потрапило Закарпаття. Віддаленість області від центру (відповідно, і менша змога контролю Києва), а також сусідство з постсоціалістичними сусідами має неоціненні переваги щодо легального (і не зовсім) експортно-імпортного бізнесу. Під час парламентських виборів 1998 року закарпатці відчули всю щедрість і розмах зацікавлених олігархів, після чого було змінено і керівництво області. Однак нещодавно закарпатський намісник Василь Балога вийшов з лав СДПУ(о). Аналітики припускають, що він відмовився від підтримки есдеків, отримавши гарантію збереження на посаді керівника області. Однак фінал цього демаршу навіть не ризикнемо прогнозувати.

Іншим об’єктом для свого впливу, особливо зважаючи на майбутні бої за парламентські крісла, СДПУ(о) обрала Львівщину. Триває розбудова потужної партійної організації, подейкують навіть про спроби прикупити місцеві мас-медіа. Дехто навіть пов’язував політично-громадські шторми першої половини 2000 року в області зі спробами підкопу під голову Львівської облдержадміністрації Степана Сенчука. Однак наразі позиції цього достойного вихованця Аграрної партії, як і позиції самої Львівщини вважають загалом стійко середніми (не останню роль грає, очевидно, і активність АПУ щодо блокування з максимально потужними партнерами для наступних політичних ігор). Це дозволяє бодай певний час, як і іншим регіонам-середнячкам, котрі не прагнуть (або котрих не допускають) робити велику політику, відносно спокійно жити далі.

Загалом очолювати обласну держадміністрацію – доволі невдячна справа. Окрім політичних моментів, намісники несуть повну відповідальність за розвиток області при доволі незначному впливі на територіальні органи міністерств і центральних відомств, особливо на силовиків і фіскальників. При цьому вони перебувають ще й у подвійному підпорядкуванні – Президента й уряду. Вплив останнього доволі опосередкований – Кабмін, на відміну від Президента, не має права звільняти намісників. Та й вказівки уряду здебільшого виконуються на місцях значно млявіше, аніж доручення Адміністрації Президента.

Стосовно так званих регіональних еліт, то вони підпорядковуються тим же законам, що і регіони. Рівень наближеності до верхнього ешелону дозволяє вирішувати більшість питань економічної чи політичної сфер. Пріоритет при цьому надається здебільшого “кузням кадрів”. Ще свіжі в пам’яті історії про “дніпропетровський” і “донецький” клани, представників яких у високих владних коридорах найбільше. Однак ця клановість згодом трансформувалась, згідно з перерозподілом економічних сфер впливу. Про це нагадують тепер лише “свіжі ходи” слідства у справах резонансних вбивств фігур типу Вадима Гетьмана, “панамська мильна опера” Павла Лазаренка тощо.

Безгрошів’я задля унітарності?

Усі ці політичні дисбаланси витворили і дисбаланси економічні. Надмірна централізованість бюджету-2000 перетворила регіони на жебраків. Абсолютна штучність ситуації, коли центр забирає надмір податків, а потім з “панського столу” милостиво наділяє прохачів дотацією, виправдовується вищою метою – мовляв, треба хоч частково погашати зовнішні борги і давати раду з соціальними виплатами. Натомість найбільше потерпіли обласні центри, яким не те що делеговані центром повноваження складно виконати, а і власну господарку треба згортати. При цьому ж на місцевий рівень з центру ще й скидають частину функцій держави. За інформацією тижневика “Дзеркало тижня”, для виконання делегованих повноважень Дніпропетровську необхідно 245 млн. грн., а загальний бюджет міста становить 191 млн. До жорсткого протистояння між головами обласних державних адміністрацій і мерами обласних центрів дійшло цього року в Одесі та Вінниці. Ну, а приклад Львова, де бюджет прийняли фактично лише на півроку, вже став класичним. При цьому план надходжень до держбюджету сяк-так виконується, що дозволяє прем’єрові звертатися до народу з радісною звісткою про космічну швидкість повернення пенсійних боргів.

Однак така ситуація довго не протримається. 50%, які можуть віддати регіону з суми перевиконання бюджетних надходжень, – слабка втіха. Гірше те, що відсутня мотивація ефективної роботи держпідприємств. Увесь їхній дохід перераховується до держбюджету, тож навіщо намісникам завдавати собі зайвого клопоту і турбуватись за долю цих підприємств? Окрім “доїння” центру, в кожному регіоні існує і низка проблем з місцевим колоритом. Скажімо, рівень безробіття на Львівщині на початку року сягав 7,4%, в той час як на Одещині він не перевищував 1%. Ну і вже традиційно перевага аграрного сектора над промисловим найчастіше відсуває регіон на останні позиції в загальнодержавній значущості. Таким чином, маємо банальний поділ на бідніших і багатших. Він підкріплюється і різницею в обігу місцевих капіталів, і навіть у рівні зарплат. Для прикладу, середня зарплата у Києві перевищує 300 грн., в індустріальних Дніпропетровській, Запорізькій чи Донецькій
областях – перевалює (і з запасом) за 220 грн. Тим часом на Волині чи Тернопільщині люди отримують в середньому ледь більше 110 грн.

Переможна сила бікамералізму

Тема національних особливостей регіональної політики останнім часом стала модною для багатьох ЗМІ. Більшість аналітиків сходяться в одному: досі чіткої моделі регіональної політики не існувало. Залишки радянської зацентралізованої системи не дають можливості ефективно розділити повноваження між центром і регіонами. А чергова реформа парламентаризму, в результаті якої планується створення двопалатного парламенту, може ще більше розширити прірву між регіональними елітами і столицею. Допоки нарід і парламент з’ясовуватимуть, хто ж засідатиме у верхній палаті, фінансово-політичні угруповання можуть врешті завершити процес поділу регіонів. А там недовго й до регіонального економічного, а згодом і політичного сепаратизму, в результаті чого можуть утворитися такі собі “федерали-феодали” і т.д...

Торік камінь регіональної політики врешті було зрушено – після півроку невтомної праці створена спеціальною комісією Концепція регіональної політики пройшла затвердження Кабміном і була передана на початку липня Президентові. Фахівці Українського центру економічних і політичних досліджень, зокрема, вважають, що Концепція страждає надміром декларативності. При цьому позитивним є вже саме її існування, а також бодай окремі новітні підходи. Зокрема, певним чином враховано інтереси регіонів у приватизації загальнодержавного майна.

POSTUP - ПОСТУП
№132 (576),
8 СЕРПНЯ 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Коштовні крихти
·Кінець банківського раю

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Паличка Коха наступає
·ЛАЗ однією рукою гладять, а іншою - б"ють
·КІЛЬКА СЛІВ
·ВЕЗ "ЯВОРІВ" опинилася перед загрозою закриття
·Пристрасті навколо газу

НАША СТОЛИЦЯ
·Комуністи заробляють мільйони
·Збери та виграй
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·Тимошенко хоче обминути Росію
·Україна знову програла у тендері
·Скромна привабливість регіонів

ПОСТУП У СВІТ
·Заберіть Че з горілки!
·Стирання меж
·Два єдині кандидати
·Як у часи Франца Йосипа
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·МВФ: спочатку санкції, а потім кредити
·Труба в обхід України
·ЄС прогнозує занепад британської економіки
·СВІТ

ТРИБУНА ПОСТУПУ
·Гвалт по-московськи

АРТ-ПОСТУП
·Чого ж дорікати дзеркалу, коли "фейс" як об "тейбл"

КОЛЕКЦІЇ В ПОСТУПІ
·Зачинені двері природи

ЕПІСТОЛЯРНИЙ ПОСТУП
·ЛИСТИ ПОСТУПУ

СПОРТ-ПОСТУП
·Такий футбол нам не потрібен
·Маркевич знову перемагає "Карпати"
·Бубка залишився ні з чим
·СПОРТ-БЛІЦ

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Кріс Де Бург - нащадок шпигунів та волоцюг
·ГОРОСКОП