КНИГАРНЯ
Збіґнєв Бжезінський. Велика Шахівниця (американська першість та її стратегічні імперативи). – Львів – Івано-Франківськ: “Лілея-НВ”, 2000 р.
По-перше, це абсолютно легендарна книжка, яка стала джерелом численних крилатих висловів, що ними нині послуговуються політики усього світу, а сполучення слів “Велика Шахвниця” є нині майже терміном у вимірах світової геополітики. Тобто почитати її просто цікаво – і то не конче тільки фахівцям у сфері політології. По-друге, ця книжка є ґрунтовною монографією про геополітичну стратегію США та інші не менш цікаві речі – а завжди варто мати уявлення про стратегію своїх стратегічних партнерів (даруйте мимовільний каламбур). По-третє, “Велика Шахівниця” у виконанні видавництва “Лілея-НВ” – це книжка, яку приємно не просто взяти у руки, а ще й читати. І “мовно-стилістична редакція” Андрія Шкраб’юка у тому, що стосується термінів та власних назв, є доволі доброю (очевидно, перекладач “Історії філософії” В. Татаркевича зважив на свої давніші огріхи), а тому читач не заблукає серед нерозпізнаного. Що ж до самого Бжезінського, то його, гадаю, представляти не варто.
Отож долучіться до гри у шахи на найвищому рівні, де, щоправда, ключовими фігурами є вже не королі і королеви, а президенти і прем’єр-міністри.
Роман Трифонов. На кордоні імперій. – Київ: “Смолоскип”, 1999 р.
Перша книга лауреата київського видавництва “Смолоскип” представляє непогану поезію, хоча й, як на мене, дуже неоднорідну за рівнем. Роман Трифонов – харків’янин, дитя мегаполісу, який, без перебільшення, закинутий у Всесвіт. А коли серйозно, то поціновувач тонкої лірики відкриє для себе у цій книзі бодай кілька текстів, що їх він для себе ВІДКРИЄ. Як пише у передмові відомий літературознавець і критик Григорій Штонь, “кожний такий вірш видається чудом ще й тому, що стає місцем зустрічі слів, досі між собою незнайомих”, бо тільки справжньому поетові відкривається, що: “об льоди приміських доріг місто вчора точило кігті” – або: “лише за мить до зацвітаня лип / і після втрати зпаху жасмину / скінчився день, немов відеокліп, / затемненням екрану на хвилину. “ – чи навіть: “Капає час з обгорілих свіч / в отвори мишачих нір. / Безліч галактик підпалять ніч / наче сухий папір. “ Але висновки нехай роблять шанувальники поезії, яких, сподіваюся, буде багато. Бо про Романа Трифонова ще не можна говорити ані доброго, ані злого: поки що його треба читати...
М. К.
|
|
