Інтерв"ю щасливої людини
Василь Куйбіда - про Львів, міську скарбницю і плітки про себе
Львівський мер завітав у “Поступ” і більше двох годин відповідав на запитання провідних журналістів газети. Відверто кажучи, для нас це було певною несподіванкою – адже “Поступ” ніколи не належав до кола газет, які схвально відгукуються на будь-який крок мера. Однак мер таки погодився “тримати удар”. Наскільки йому це вдалося – судити читачам.
– Насамперед, хочу поставити запитання щодо недавно прийнятого міського бюджету, оскільки воно сьогодні належить до найболючіших.
– Справді, воно зачіпає кожного з нас, кожного мешканця нашого міста і болить кожному. Можливо, інтенсивність цього болю в кожного з нас різна, або, краще сказати, у нас різне усвідомлення того, що з нами роблять. Проаналізуємо, що нам довела обласна рада з тими цифрами, що доводять інші обласні ради. І після цього можемо робити висновки, як до нас ставляться: чи це загальнодержавна тенденція, чи це упереджене ставлення; виправдане воно, чи, можливо, не зовсім. Якби в нас у країні була інакша бюджетна система, коли б, зрештою, парламент спромігся привести у відповідність нашу бюджетну систему до Конституції, то – переконаний – ситуація сьогодні була б абсолютно іншою. Незважаючи на те, що Конституція існує вже давно, бюджетна система залишилася стара, радянський спосіб розподілу грошей, спосіб формування бюджету зерігся.
– Пане голово, але ці проблеми були цілком прогнозовані одразу після прийняття Закону про вибори до обласних рад. Що зроблено виконавчою владою для того, щоб вийти з цієї ситуації?
– Як тільки був прийнятий Закон про вибори до місцевих органів влади, і було сказано, що обласна рада представляє інтереси територіальних громад, – одразу треба було змінювати бюджетну систему. Законодавець висловив такий намір. І навіть з’явились відповідні законопроекти. І це все – під загальним гаслом “Вчимося жити за новою Конституцією”. Тому наші сподівання на поступ мали якийсь ґрунт. Інша річ, що потім, з різних причин, Верховній Раді не дійшли руки до тих змін. І територіальні громади великих міст стали заручниками ситуації, що склалася. Потрібно було робити якісь кроки. Тому ми через Асоціацію міст ініціювали проведення відповідних консультацій з Мінфіном, і, переконавшись, що там маємо певне несприйняття наших позицій, ми спробували напряму працювати з відповідними комітетами Верховної Ради. Минулого року вдалося переконати у доцільності закладання певних параметрів у бюджетні резолюції, які б мали потім трансформуватися в Закон про бюджет. Проте час було втрачено, і Кабінет міністрів запевнив нас, що на наступний рік усе буде зроблено. Так нас годували обіцянками. Хоча в зміні процесу формування бюджету зацікавлені не тільки міста, а й області. Розуміючи, що маємо певне несприйняття або опір з боку Кабінету міністрів, треба було шукати собі спільників. Цих спільників на першому етапі, ми вбачали в особах голів обласних рад і голів облдержадміністрацій, котрі теж не хочуть централізації.
Закінчення – стор. 7
|
|
