BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 5-6 СЕРПНЯ 2000 року |

Стрийський пар...

Власне так – “Стрийський пар...”, а не “Стрийський парк” – написано на керамічній табличці, прибитій до подвійного входу в парк, зліва, якщо підніматися з вулиці Уласа Самчука. Буква відвалилася, і не тільки та буква. Зате залишився напис – і його добре видно: “Побудований у ...880 – 1990 р. архітектор Арнольд Рер...нг.

Пам’ятка природи республіканського значення”
Цікаво, можна привести дітей і взагалі любителів природи – вони все зрозуміють. Тут, у парку, виявляється, можна зустріти багряник японський і навіть живі півонії, навіть водиться ще якась екзотична флора, якщо вірити такій же табличці, тільки з іншого боку. Це просто неймовірно, але ця табличка є ще веселішою:

1 – входи в парк (Облізлі будки для продажу чогось? Адже ззаду існують новенькі дерев’яні двері)
2 – кафедра ЛПІ (Як зараз прийнято називати – університет)
3 – фонтан “Лебідь”
4 – Бібліотека (Зовні – у чудовому стані, йдеться про бібліотеку № 18 для дорослих)
5 – виставочний павільйон (“підкова”?)
6 – великий фонтан (?)
7 – дитяча спортшкола
8 – озеро
... – ре ..н “Зелений гай” (Але ж він давно перестав існувати!)
10 – медпункт (?)
11 – дитячий майданчик (?)
12 – оранжерея
... – ресторан супутник (?)
14 – джерело р... лини зам (???)
... – розарій (?)
8 р ..нар (???)
19 р.........еб (?????)

Це, як я зрозумів, для членів клубу “Що? Де? Коли?” такий ребус накатали... Але досить драми і сумних думок... Ви не будете надто розчаровані і вражені до глибини душі, якщо зайдете в Стрийський парк через головний вхід з боку вулиці Паркової. Сам Труш у бронзі, під яким мирно куняє чорно-білий приблудний пес, якось налаштовує на мажорний, меланхолійний лад. Природа, пам’ятники садово-паркового мистецтва, ресторани... Так, на вході колони також у тріщинах і обсипається побілка, і ніколи не підмітають опале листя, але лебеді – на місці. Є лебеді, їх ще ніхто не вкрав і не продав... І вони собі мирно плавають у цій бруднезній воді, і зовсім марно пробує замилуватися відбитою в тій воді своєю красою кам’яна дівчинка. Колір у води не той... І захоплена малеча може на тих лебедів дивитися й тішитись, а деякі екстравагантні туристи, з тих, які приїжджають дуже здалека (то ж – екзотика!), навіть роблять знімки. “Саша, подвінься чуть влєво...”. Так, трава не стрижена, а доріжки помітно розбиті ногами тисяч блукаючих, і цілу купу стежок протоптано в найбільш несподіваних місцях (видно, люди шукали туалет, але ж тут треба розуміти, що це не лондонський Сентрал-парк). Хто ж у нас знає, що треба раз у тиждень стригти (саме стригти, а не косити) траву і доглядати за доріжками, підсипати на них биту цеглу, а сміття акуратно визбирувати?.. Бодай час від часу... Але в цьому помірному безладі й хаосі є своя дика логіка. В одному місці зрубали метрові бур’яни – а шкода, бо вони приховували ціле море сміття. Тепер уся ця пивна тара, недопалки, дерев’яні ящики чи навіть одноразові шприци муляють людям око. Зате немає, як у Лондоні, ніяких кіосків із морозивом та безконечного надокучливого натовпу туристів. Тихо так, по-патріархальному затишно... Пенсіонери ходять собі туди-сюди, майже як Плейшнер у “Сімнадцяти миттєвостях весни”. І сам цей парк – ну, майже як Берн півстолітньої давності. (“І він, старий пес, ще щось хоче!..”). І багато молодих мам чи навіть просто пар. Вони обнімаються. І дітлахів, крикливих аж до непристойності, які бігають і обливаються водою, також не бракує. Шкода, звичайно, але що ж поробиш? Добре хоч, що нічого не палять... Усе на місці: і лавки (в основному), і “теплиця” – проржавіла, але є, на місці. Кілінський – той, що пам’ятник, – чомусь нічого в руках не має. Бо й руки йому хтось пооббивав. Пам’ятаю, в нього там шабля була. Але, попри це, є навіть дуже багато позитивного. Наприклад, на деяких лавках, серед облізлої фарби, світлими плямами вирізняються свіжі планки. Кипить робота: помалу, але кипить. На деяких лавках їх взагалі немає. Отих планок. Але на них, як і раніше, сидять і п’ють пиво якісь змучені, неголені чоловіки. (“Я тє сказал...”). І під деревами, як і колись, можна надибати симпатичну табличку з химерним написом – наприклад, “усуга канадська”, і з джерела, як і колись, набирають воду люди. І потім її п’ють. Дерев, правда, багатьох, таких, як колись, уже немає. Стихія – “урагани, тайфуни, землетруси”... Вирубали. Зате нове повиростало – чагарники, трава, що пнеться просто через асфальт на доріжках. Природа поступово бере своє...

Ви не будете надто розчаровані й неприємно вражені до глибини душі, якщо зайдете у Стрийський парк зверху, через вхід з боку вулиці Уласа Самчука. Ви просто будете елементарно шоковані: настільки унікально виглядає цей вхід у парк. Облуплені букви на плані парку – це деталі. Колись був такий фільм – “Учора була війна”. У цьому закутку є так, ніби фільм тут і знімали. На пленері. Тільки корпус №21 “Політехнічного”, наново побілений, якось рятує від чорної депресії. Корпус № 22 – запилений і тихий – дивує тільки написами на вході (real faсtory)... Таке враження, що років так ще через п’ять парку тут уже не буде. Буде ліс, звалище сміття, стоянка автомобілів, але не парк. Так що тут, нагорі, головне – не йти надто швидко. Бо можна зламати ногу, руки чи й голову, а головне – можна розминутися з самою пам’яткою природи республіканського значення. Бо того парку стає все менше. І за будь-яких умов не потрібно звертати увагу на деталі. Наприклад, не зважати на те, що в хлопчика у фонтані немає кисті руки, а з чотирьох лебедів тільки двоє мають непокалічені крила, а якийсь моральний рахіт відрубав їм голови – і облив ці обрубки червоною фарбою. І сам фонтан радше нагадує стару і немиту попільничку. А ще ті шизофренічні металічні русалки, яких тягне до неба якась невідома природі сила... Вони, напевно, хочуть утекти з цього недобудованого бетонного умивальника. Але не можуть. Від напруження і страшного зусилля на їх тілах проступає фарба. Тому не звертайте увагу і на понівечені лавки головної алеї, де раптом обривається бруківка, і далі йдуть трава, дерева, комарі... Майже як у лісі, тільки ж надто багато сміття, бруду і руїн.
Громадський туалет, пивний кіоск, альтанка... А ще – написи, написи: нове покоління – це вже люди іншої формації, які знають що таке Інтернет, що таке МТV, а тому на колишньому пивному павільйоні пишуть: “PIVECHKO PIEMY, BEER – PIVO ПИВО НДП”; плюс трохи графіті, а з писаного в часті хвилини затемнення розуму – “FUK YOU!” (замість “мама, мир і Слава КПРС”). Це ж не парк Залізні води, де на букових деревах усе ще кричать “ВИТЯ 1969” і “МАША” – просто і без року випуску. Це, видно, для них, для людей нової формації, будівників розвинутого капіталізму ресторан із нормальною назвою “Лебідь” назвали park blues – і наново поштукатурили. Так що назва цього закладу громадського харчування і таблички “Торгово-промислова палата”, “Третейський суд”, “Редакція журналу”, “Зовнішньоекономічний кур’єр” – усе це продублювали для чогось англійською на трохи затертому павільйоні; дві речі, які різко виділяються своєю чистотою і свіжістю в занедбаному і зруйнованому до краю Стрийському парку. Дивно, але “кінотеатр вищого розряду” “Львів” так і не перейменували на чиюсь честь, і він усе ще є кінотеатром, а не казино, наприклад, і в ньому все ще йдуть якісь фільми, бачені-перебачені. Сьогодні –”Бетховен”, той, що про собаку, а не тільки дискотеки. Ну, а ще є бар, і ресторан, і клуб (чомусь “Імперіал”), і взагалі незрозуміле оголошення під табличкою про “незабаром”: “більярдний зал \ ласкаво просимо”. Така традиційність не може не подобатися і не викликати захоплення в наш час бурхливих і навіть революційних перемін та зміни назв. І спортивна школа все ще залишається спортивною школою, а зал важкої атлетики “Машинобудівник” безкоштовно вчить дітей піднімати штангу, і діти туди йдуть, як і в бібліотеку... Напіврозвалені павільйони колишньої виставки народного господарства, які також ніхто не чіпає... Це, видно, також для підтримування образу старого історичного парку. Оригінал має бути оригіналом. Якщо наново побілити – це вже буде не те. Ресторан “Супутник” – він так і залишився недоторканим ні часом, ні перемінами.

Але не все так погано. Є багато чого мальовничого, несподіваного і романтичного, що по-справжньому, серйозно тішить око. Наприклад, молоді жінки – з візочками і без: “Олю, про що ти говориш, та зараз усе закривають, в одній кімнаті – 25 дітей”, – ну, і, звичайно, діти – діти в цих загадкових концентричних колах нижче кінотеатру Львів. Вони, як завжди, красиві й милі. Маю на увазі малюків, а не цей витвір контуженого архітектора. Старші вже не такі приємні. Але коли вони з таким серйозним, зосередженим захопленням сідають у маленький, майже іграшковий поїзд, пофарбований у патріотичні синьо-жовті кольори (атракціон “Вітерець”, станція – “Сонячна”), і їдуть по колєйці... Усе по-справжньому, в чотирьох вагонах – 38 місць. І всередині ще навіть є зірочки й ілюстрації з книжок, а для занадто цікавих вибито на металі попередження: “Не высовываться”. Стоп-кран – справжній. На станції “Паркова” каса продає квитки. Дитячий – 20 копійок (“В одну сторону”) чи 40 копійок (“В дві сторони”) Для дорослих – 30 копійок чи, відповідно, 60. А на запасній колії стоять старі вагони ганебного зеленого болотяного кольору, на яких є ще герб СССР, і позначка “жесткий”, і табличка “Правила техніки безпеки”. А збоку притулилася велична трансформаторна будка...

Не все так печально, якщо дітлахи, замість того, щоб курити по під’їздах, із таким ентузіазмом вчаться водити тепловози, переводити стрілки і давати відмашку прапорцем. Вчаться носити форму залізничника... І все це – у вік комп’ютерних імітацій. Такі земні речі, як залізнична колія і рейки, виявляється, також можуть бути цікавими. І їде собі поїзд – і що з того, що вони проїжджають біля розваленого людьми і занедбаного часом павільйону, на якому збереглася тільки емблема, перший вантажний автомобіль, що бачать оту запущену, вкриту павутинням вежу, на дверях якої ще можна прочитати “перерыв до ...”, чи канали, перетворені на зарості чагарів, і розбиті ліхтарі, і нехитру рекламу “Сауна вашої мрії”, і баскетбольний майданчик “політеху”, на якому немає баскетбольних щитів... Яке це має значення для них – юних і наївних: Поїзд їде – і йде дим, і гупають колеса, і хочеться з ними, щоби повернутися в дитинство, – і щоб за вікнами вагонів був майже казковий парк, а не це занедбане страховисько, яке нагадує свою ж власну тінь, – але якого року і давності?..

POSTUP - ПОСТУП
№131 (575),
5-6 СЕРПНЯ 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·МВФ проти Президента
·Інтерв"ю щасливої людини

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Львівську землю пустять з молотка
·Пристрасті навколо навчання
·ЛАЗ нарощує виробництво
·КІЛЬКА СЛІВ
·"Блакитний вогник" гасне через борги за електроенергію
·Платити зарплату буде вигідно

НАША СТОЛИЦЯ
·Компроміс між Києвом та Варшавою
·Призупинено будівництво єврейського меморіалу
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·Нас 49 з половиною мільйонів
·Вахабіти на пляжі
·Ющенко смакував грузинське вино

ПОСТУП У СВІТ
·Барак на межі провалу
·Судний день настане
·Козаки проти канадських "командос"
·Пуделко з мігрантами
·Грушкоподібний Тутанхамон

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·МВФ проти Президента
·Європа також судиться з Microsoft
·СВІТ

ІНТЕРВ"Ю У ПОСТУПІ
·Василь Куйбіда: Я не хочу, щоб мені вслід казали: "Він втік, коли місту було найгірше". А цього року місту буде найгірше

АРТ-ПОСТУП
·"Львівські театри - це просто жах"

КНИЖКОВИЙ ПОСТУП
·Про українську еліту
·КНИГАРНЯ

РЕПОРТАЖ ВІД МАЙКЛА
·Стрийський пар...

СПОРТ-ПОСТУП
·Італійський тріумф Іванчука
·Ванда Літинська-Сидоренко
·Хав"єра Сотомайора амністували
·СПОРТ-БЛІЦ

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Машина-Мадонна
·ГОРОСКОП