До суду пішки - чотири роки
Протягом чотирьох років Микола Менде намагається добитися, аби розглянули у суді його цивільну справу.
До редакції “Поступ” звернувся Микола Менде. Він повідомив, що свого часу він працював у ТзОВ НВП “СПІН”. Із цим підприємством в особі директора Микола Менде підписав контракт. Ось що він розповідає:
“Обіцяючи в майбутньому найкращі умови праці, керівник і не думав виконувати свої обіцянки. Розваливши роботу підприємства, і, щоб уникнути неприємностей, він почав спочатку ліквідовувати робочі місця, а згодом запропонував працівникам звільнятися за власним бажанням. Мовляв, роботи немає і в найближчому майбутньому її не буде. Сам тодішній керівник підприємства на той час уже відшукав собі нову роботу і навряд чи його цікавило те, що робиться в “СПІНі”. Для захисту своїх трудових та громадянських прав я звертався до профспілкових органів, а також у прокуратуру Франківського району м. Львова. Однак керівник пообіцяв вищезгаданим організаціям розрахуватися зі мною із заборгованістю і у випадку звільнення мене із посади зробити це згідно з вимогами чинного трудового законодавства. Але обіцянки виявилися марними. Керівник не відповів на усні звернення, а будь-які мої письмові заяви просто ігнорував. А мене у передпенсійному віці було звільнено.”
Керівник звільнив, за словами Миколи Менде, його на підставі неіснуючого протоколу зборів міфічних співзасновників підприємства НВП “СПІН”. Але, як зауважив скаржник, жодних співзасновників ніхто не бачив і не чув. На думку Менде, його було звільнено з повним нехтуванням керівником підприємства чинного законодавства України “Про працю та про соціальний захист”, із грубими порушеннями розрахунку при звільненні і привласненні керівником заробітної плати Миколи Менде. Окрім того, директор підприємства нібито “тиснув” на Менде, аби той написав заяву про звільнення за власним бажанням. Коли ж він відмовився, то керівник не надав потрібних довідки з місця роботи для отримання субсидій на комунальні послуги.
Тоді 8 травня 1996 року Микола Менде був вимушений звернутися у Франківський районний суд м. Львова із цивільним позовом про стягнення заробітної плати і затримку видачі трудової книжки. За словами Миколи Менде, спочатку суддя готував справу до слухання, а згодом почав повідомляти, що відповідач на виклики суду не з’являється і суд не може налагодити контакту з відповідачем. “У червні цього ж року я подав заяву до суду про вилучення у підприємства низки документів для забезпечення письмових доказів моєї правоти. Однак, на скільки мені відомо, досі необхідні папери до справи не долучено. Я з’являвся на всі судові засідання, призначені суддею, відповідно до вимог цивільно-процесуального кодексу України, однак відповідач жодного разу на засідання не приходив. Протягом тривалого часу суддя постійно відмовляв у належному впровадженні моєї цивільної справи і кожного разу посилався при цьому на повну відсутність у ньому будь-яких процесуальних прав для припинення протидії відповідача – керівника підприємства – судовому процесу.”
Подібна ситуація, як стверджує Миколи Менде, тривала деякий час. А коли сам суддя пішов у відпустку, то скаржник подав клопотання до голови Франківського районного суду м. Львова про продовження розгляду справи. Тому позовна заява була передана на розгляд іншому судді. Лише тоді Микола Менде дізнався, що відповідач надав попередньому судді деякі документи, а також заяву із своїми запереченнями проти його позову. Під час впровадження цивільної справи іншим суддею відповідача кілька разів викликали повістками, неодноразово накладали на нього штрафи, надсилали кур’єрів. Однак він надалі ухилявся від участі в судових засіданнях. Згодом стане відомо про те, що він буцімто тривалий час перебував закордоном.
“У документах, з якими мені було дозволено ознайомитись, я побачив багато підробок, пов’язаних із моїм, як з’ясувалося, “скороченням” і звільненням з роботи. Тут були і покази “свідків”. У матеріалах судової справи є відповіді на судові запити, отримані від львівської міської адміністрації, реєстраційної палати львівського виконкому та з львівської податкової інспекції, з яких випливає, що свідоцтво підприємства, яке відповідач надав суду – є фальшивим”. (На жаль, редакції “Поступу” не вдалося з’ясувати, наскільки ця інформація є достовірною. – З. І.).
Згодом справа Менде була передана попередньому судді на її впровадження, оскільки той повернувся із відпустки. Після цього, на думку скаржника, дії щодо її розгляду затягуються. Тому Микола Менде звернувся до Львівського обласного суду із скаргою. Там суддя впевнено відповіла, що суддя Франківського суду дотримується процесуальних норм права та процесуального законодавства. Окрім того, надіслала ухвалу на позовну заяву, де вказала: “...вважаю, що позивач має право оскаржувати дії суду, в тому числі і постановлене судом рішення в порядку передбачуваному цивільно-процесуальним законодавством”.
Через три роки від початку впровадження цивільної справи Менде подав скаргу до Львівського регіонального управління мінюсту України.
Звідти за підписом виконувача обов’язків заступника начальника управління юстиції надійшла відповідь: “Львівське обласне управління юстиції з приводу Вашої скарги щодо судової тяганини з боку Франківського районного суду м. Львова при розгляді цивільної справи за Вашим позовом до НВП “СПІН” про виправлення записів у трудовій книжці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повідомляє, що станом на 10 липня 2000 року вказана справа у суді відсутня, оскільки згідно з листом за вихідним номером 1101 від 01.11.99 р. направлена в прокуратуру Франківського району м. Львова для перевірки наявності складу злочину, тому перевірити факти, викладені Вами у скарзі, на сьогодні не виявляється можливим. Після повернення справи до суду щодо Вашої скарги від 03.07.2000 р. буде проведено детальну перевірку, про наслідки якої Вас буде додатково повідомлено.”
Ось що з цього приводу говорить Микола Менде: “Ще в жовтні 99-го року суддя Франківського суду повідомив, що справу забрав прокурор Франківського району м. Львова. Однак у відповіді із Міністерства юстиції України управління юстиції Львівської області говориться про пізніший час передання справи до прокурора. А це означає, що більше ніж півроку справа не впроваджується. Ще в квітні я намагався з’ясувати, коли і кому її було таки передано, але в суді, виявляється, цього не знають.”
Ніхто, за словами Миколи Менде, не пояснив, чому цивільну справу було передано до прокуратури, хоча, на думку скаржника, однією із причин може бути його побиття у липні минулого року.
“Коли я ввечері повертався додому, у під’їзд ввійшов якийсь хлопець, вдарив мене по нозі, притиснув до стіни, погрожуючи ножем. При цьому він заявив: “Ну я тебя выследил”. Далі вимагав гроші, але я пояснив, що не працюю і існую лише завдяки моїм колегам, котрі допомагають мені. Цей хлопець сказав мені, що добре знає, де я працював і навіть назвав цю організацію. Потім з нагрудної кишені витягнув у мене 5 гривень, але згодом їх повернув. Правда, поставив вимогу, щоб я не з’являвся на колишній роботі і не контактував з колишніми співробітниками. А також попередив: якщо не виконаю його вимог, мене чекає фізична розправа. Я пов’язую цей випадок виключно із судовим процесом і з намаганнями керівника підприємства припинити судовий процес з метою подальшого привласнення коштів НВП “СПІН”.
Коментує директор Львівського центру юридичного захисту Олександр Атаманюк:
Коментуючи матеріали надані редакцією, з сумом констатую, що подібні ситуації з цивільними справами в судах трапляються доволі часто.
Об’єктивною стороною даної проблеми є значне перевантаження судів розглядами цивільних позовів. Адже ще декілька років тому було значно менше звернень громадян у судові інстанції. Зокрема з питань незаконного звільнення з роботи та невиплати заробітної плати. Крім цього, підприємства-відповідачі раніше більш відповідально ставилися до оформлення документації, мали в штаті необхідні посади, зрештою займали стабільне положення з економічної точки зору. У період економічного хаосу багато дрібних підприємств просто “розвалюються” і унеможливлюють проведення судом необхідних процесуальних дій, зокрема, із витребування документів, які часто через своє оформлення не витримують жодної критики. З іншого боку, у багатьох випадках судова тяганина та процесуальні порушення трапляються як з вини працівників суду так і через легковажне ставлення самих позивачів або відповідачів до юридичної підтримки свої інтересів. Багатьом громадянам здається, що довести свою правоту у суді – це легка справа, і що доводи та аргументи, які вони висувають, настільки очевидні, що результат розгляду справ у суді, вже визначено як перемогу, яка буде легкою та швидкою. На жаль, реальність інша. У випадку пана Миколи Менде, не маючи у розпорядженні установчих документів підприємства, не знаючи, яку посаду обіймав пан Менде, важко коментувати реальність чи міфічність існування засновників та складених з їхньою участю документів. До речі, законодавство не зобов’язує засновників підприємства вступати в особисті контакти з працівниками. Саме для цієї мети – безпосереднього управління підприємством – приймається на роботу директор. Що стосується інформації про привласнення директором заробітної плати пана Менде, то якраз перевірка таких фактів здійснюється органами прокуратури. Якщо директором – посадовою особою – надано суду підроблені документи, то ним скоєно – посадовий підлог (ст.172 Кримінального Кодексу України – максимальне покарання – позбавлення волі на строк до семи років). Можливо з метою перевірки участі директора у привласненні заробітної плати пана Менде та в посадовому підлозі витребувані матеріали цивільної справи прокуратурою Франківського району міста Львова. Позивачу в такому випадку бажано звертатися безпосередньо до прокурора району, контактувати з його помічником, який здійснює перевірку, що значно пришвидшить вирішення проблеми. Адже позивач володіє додатковою інформацією про зловживання в підприємстві, місце знаходження документів тощо. Що стосується прав позивача, як учасника цивільного процесу, то його права регламентовані ст. 99 ЦПК України, іншими законодавчими актами. Я не буду їх перераховувати, так як вони передбачаються досить широким колом різного роду законів, постанов, інструкцій, інших документів. Пан Менде вчинив правильно, звернувшись в органи Юстиції зі скаргою про порушення своїх прав, бо саме вони уповноважені проводити перевірки дотримання вимог законодавства працівниками суду. Якщо факти, викладені у його скарзі, знайдуть підтвердження, то відповідно до Закону України “Про статус суддів” вони за поданням органів юстиції можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності. За фактом побиття Микола Менде повинен був звернутися у територіальні органи міліції з відповідною заявою.
Підготувала Зоряна ІЛЕНКО
|
|
