Там бацька править бал...
Чи можливі в Білорусі демократичні вибори?
СУСІДИ
Денис МІНЧУК
Не так уже багато часу залишилося до 15 жовтня – дня, коли у Білорусі мають відбутися парламентські вибори. Захід, зокрема ОБСЄ та Євросоюз, щосили домагаючись запровадження в країні демократичних принципів, вимагає від президента країни Аляксандра Лукашенки розпочати діалог з опозицією. Опозиція, у свою чергу, погрожує бойкотом у разі нечесного проведення виборів.
Незважаючи на заклики з усіх сторін, Лукашенка абсолютно не проявляє жодної готовності дослухатись до чиїхось порад. Він вважає, що “в цій країні є лише один політик – це президент”. Ба навіть не президент, а – “бацька”. А хто ж краще знає, що потрібно для народу, як не його рідний тато? Тому, користуючись наданими самому собі повноваженнями, Лукашенка керує країною так, як йому заманеться. Захоче бацька Лукашенка – і забратається його нарід з народом зі Сходу, захоче – і поїдуть міністри на колгоспні поля власноручно збирати вбогий урожай. І, довівши своїх одноплемінників до межі банкрутства, бацька прагне, щоби вони “забули слово “політика”, а думали лише про хліб”.
Але навіть всупереч тому, що в країні час від часу зникають опозиційні політики, закриваються опозиційні мас-медіа, а сама опозиція давно перестала бути генеруючою силою і, за словами керівника спостережно-консультативної групи ОБСЄ в Білорусі Ганса-Георга Віка, “виявилася маргіналізованою”, Захід усе ж таки покладає надії на порозуміння з білоруським бацькою. Для того, щоби новий парламент і новий президент, якого мають обрати наступного року, були легітимними (нагадаємо, що Захід не визнав нині діючий лукашенківський парламент – як і продовження Лукашенкою терміну дії свого президентського мандату), ОБСЄ та Євросоюз вимагають, аби президент розпочав діалог з опозицією. Опозиція, у свою чергу, вимагає від Лукашенки виконання чотирьох вимог: повернення парламенту законодавчої влади, яка свого часу перейшла до президента; приведення закону про вибори до європейських стандартів; не забороняти доступу опозиції до електронних мас-медіа; припинити політичні переслідування та гарантувати свободу думки й свободу зібрання.
Треба сказати, що спостережно-консультативна група ОБСЄ в Мінську вже майже рік намагається “спровокувати” переговори між опозицією та керівництвом країни, остаточним результатом яких мало б стати уможливлення вільних та чесних виборів. Однак після того, як Лукашенко відхилив угоду про незалежність медіа, узгоджену минулої осені, переговори зайшли у глухий кут. Замість цього бацька інсценізував так званий соціально-політичний діалог, в якому брали участь лише вірні йому партії, ветеранські організації та профспілки. Що ж до опозиції, то її бацька усіма силами намагався зобразити як збіговисько брехунів та зрадників.
На думку багатьох спостерігачів, погроза бойкотом з боку опозиції є тим шансом, який може мати політичний вплив. Щоби не виглядати бездіяльною, опозиція до дня виборів підготувала свій сценарій: до кожного білоруса в хату принесуть аркуш, де будуть чотири вимоги до влади, щодо яких кожен білорус має вказати свою думку. Щоправда, опозиції доведеться рахуватися і з тим, що, незважаючи на матеріальні нестатки, білоруське населення у політичному плані є досить інертним.
|
|
