"Коли мені було 20 років, Боуі мене копіював"
Колишня фанатка Девіда Боуі звинувачує англійського музиканта в плагіаті, стверджуючи, що у 1977 році вислала йому листом пісню Heroes.
У США подібні позови і заяви є дуже частими. Щось таке трапляється приблизно раз у тиждень... Після того, як у липні у США намагалися звинуватити у крадіжці Rolling Stones, ця хвиля докотилася й до старої доброї Англії. Нині ж винним виявився Девід Боуі: він не згадав на обкладинці свого диску імені своєї колишньої прихильниці, у такий спосіб порушивши її авторські права. І йдеться про такий хіт, як Heroes, – не більше й не менше.
Шуна Шеллі, поетеса, мешканка Західної Англії й мати чотирьох дітей, оголосила, що у віці двадцяти років (відтепер – більш як тридцять років тому), що слова пісні Heroes, випущеної в 1977 році, належать її перу. Цей текст був написаний у листі (аж на трьох сторінках), що його молода дівчина надіслала своєму кумирові. Але оскільки вона є людиною шляхетною і, крім того (знову ж таки, за її словами), “принцесою духу”, то вона вимагає від рок-музиканта лише 50% вартості тексту й говорить “про співпрацю між нею й прекрасним Девідом”. Останній назвав цю свою колишню прихильницю “ідіоткою”.
Чи, може, Шуна каже правду? Але ж хіба можна припустити, що Девід Боуі читав усі листи від своїх прихильників? Тоді йому вони надходили по кілька тисяч на тиждень... Якщо ж так, то треба гадати, що не лише читав, а й дуже уважно вчитувався в них, адже для його пісні нібито (на думку Шуни) взято кожне друге слово листа.
Якщо поставитися до цього з позицій здорового глузду, то навряд чи Шуна може розраховувати на якісь дивіденди. А може, всім виконавцям варто піти шляхом Джорджа Брассена, який офіційно оголосив, що ніколи не читає жодного листа від своїх фанів?..
К. С.
|
|
