Музичні конструкції King Crimson
а Грей Ганн - його фанатом
Трей Ганн має найкоротший стаж у King Crimson, проте йому вдалося ідеально вписатися у гурт “динозаврів” прогресивного року. І саме його вважають найближчим співпрацівником і найбільш сердечним приятелем Фріппа. Фріпп вибрав його з-поміж багатьох учасників курсів гри на гітарі, які він вів. І знайшов у його особі не лише перфектного музиканта, але й споріднену душу.
Трей Ганн справляє враження дуже товариської, але водночас інтелігентної й амбітної людини. Його спеціальність – гра на 12 струнній гітарі Warr Guitar, яка має значно ширші можливості, ніж традиційна. Відповідно, цей інструмент вимагає особливої майстерності виконавця. Після концерту у Варшаві Трей Ганн погодився на ексклюзивне інтерв’ю “Поступу”.
– Як розпочалася твоя співпраця з King Crimson?
– З Робертом я познайомився у 1985 році. Коли я дізнався, що він дає уроки гри на гітарі, я собі подумав, що не зможу пропустити таку оказію, що просто мушу знайти Фріппа і стати його учнем. Справа у тому, що є не так багато рок-музикантів, які можуть навчити чогось інших. Роберт – один із цих небагатьох. A через два роки я вирішив спробувати грати на інструменті, який називається Chapman stick. Приблизно тоді почалася моя професійна співпраця з Фріппом. Так що ми працюємо разом уже понад 10 років, і мені довелося бути учасником багатьох його проектів. І коли було вирішено відродити King Crimson, звичайно ж, я погодився стати її учасником.
– Початок нової версії групи King Crimson овіяний таємницями. Як це було?
– Як мені відомо, Роберт уже кілька років працював над новою звуковою версією King Crimson. Починали ми меншими робочими групами по три-чотири виконавці. Й лише над записом альбому VROOOM група працювала у складі шести осіб. Так що саме VROOOM можна назвати початком нового втілення King Crimson. Це було у травні 1994 року. Альбом ми записали у маленькій студії у Вудстоку.
Тоді Роберт мав ідею групи у шестиособовому складі: два гітаристи, двоє басистів та два перкусіоністи. Це було доволі ексцентрично, і навіть виникало багато проблем. Наприклад, коли слухати альбоми Vrooom i Thrak, не завжди знаєш, хто яку партію виконує, якою є роль окремих музикантів.
– Ти дуже серйозно ставишся до своєї творчості. Тому закономірно виникає враження, що твоя гра – це не просто чудова музика і перфектне виконання, а й свого роду послання, спілкування зі слухачем.
– Звичайно, причина не лише в тому, щоб показати найвищий клас виконання, свою майстерність. Я відчуваю глибоку внутрішню потребу робити те, що я роблю. Це світло, яке запалюється всередині й змушує жити, щоби творити саме таку музику.
– У репертуарі King Crimson є пісня, що називається “Динозавр”. Чи учасники групи почувають себе “динозаврами” прогресивного року, який відходить у минуле?
– Ця пісня – своєрідний жарт, вигаданий Адріяном Білоу. Він взагалі схильний до гумору і любить вигадувати різні кумедні речі, у тому числі й про вік King Crimson.
– Сама назва King Crimson теж досить загадкова. Дехто вважає, що це назва містичного створіння, пов’язаного з потойбічним світом, щось на зразок Вельзевула. Чи це теж жарт?
– О, це питання – не до мене. Цю назву вигадав Роберт. Це також певна загадка, гра. А Фріпп, як усі знають, полюбляє усілякі загадки. Взагалі, наша назва асоціюється з дуже сильною особою, Повелителем, вона віддзеркалює особливий характер нашої музики.
– Сьогодні багато дуже юних поп-виконавців типу Брітні Спірз заробляють мільйони. Чи можна стільки заробляти, граючи джаз або прогресивний рок?
– О, це просто жахливо. Хоча насправді люди дуже різні, мають різні смаки. Та й немає нічого дивного у тому, що більшість віддає перевагу легкій поп-музиці. Проте така музика дуже короткочасна. Наша ж музика дійсно дуже складна, тож, зрозуміло, не розрахована на стадіони. Крім того, як я вже говорив, ми всі уважно слідкуємо за найвищою якістю свого виконання. Потрібно бути фанатом своєї гри, а не думати, скільки ти заробиш.
Розмовляла Наталія Стельмащук
|
|
