Полювання на іммігрантів
Вибухом поранено 9 екс-громадян екс-Союзу
НІМЕЧЧИНА
Любко ПЕТРЕНКО
У Німеччині (головним чином – у лівих політичних колах) знову розгорнулися бурхливі дебати відносно загрози правого екстремізму. Уряд обіцяє з усією суворістю закону боротись проти ксенофобських проявів у країні. Поштовхом до таких заяв став бомбовий замах у дюссельдорфському метро, що стався минулого четверга (чит. “Поступ” № 127 за 29 липня ц. р.) Нагадаємо, що вибухом було поранено дев’ятьох іммігрантів із колишнього СРСР (зокрема з України), причому шестеро з них – єврейського походження. У 28-річного чоловіка, одного з поранених, життя – під загрозою.
Правоохоронці Дюссельдорфа проводять інтенсивне розслідування обставин вибуху. За повідомленням місцевого управління поліції, дослідження останків вибухового пристрою поки що не дає якихось зачіпок і не виводить на аналогічні теракти та їхніх авторів. Загалом розробляється понад сто версій злочину. Речник місцевої прокуратури Йоганнес Мокен зазначив, що у справі залишається багато нез’ясованих моментів. Невідомо, наприклад, чи автор вибуху мав причетність до якоїсь організації, чи був одинаком, створив він бомбу власними руками – чи, може, вибуховий пристрій має армійське походження. Таємницею залишається й те, як у потрібний момент відбулася детонація. Проте більшість експертів уже зараз схильні стверджувати, що теракт був скоєний членами правоекстремістських організацій.
Досі більшість актів насильства проти іноземців здійснювалися в новоприєднаних східних землях, бо саме там ультраправі організації мають яскраво виражений агресивний характер. От і цими вихідними днями в одному з містечок у Тюрингії 20 молодиків упіймали двох африканців (один – із Того, другий – зі Судану), завели їх у лісочок, добряче над ними познущались, а потім, накопавши і обплювавши, дозволили їм утекти геть. Така практика у колишній НДР є звичною.
У західних землях праві рухи (навіть неонацистські організації) поводили себе значно стриманіше. Аж тут зненацька – теракт у Дюссельдорфі. Під особистий контроль справу взяв сам федеральний міністр внутрішніх справ Німеччини Отто фон Шиллі. “Ми повинні підключити до цього процесу державні органи всіх рівнів, а не тільки федеральні. Профілактичні заходи – це, насамперед, справа місцевих органів влади; крім того, ми не маємо права звалювати все на плечі поліції або правоохоронних органів. Передусім громадськість зобов’язана боротися з проявами насильства”, – заявив Шиллі. До активності закликав співвітчизників і міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер: “Ми досягли такої межі, за якою навіть ті, хто завжди мовчить, не мають більше права цього робити”.
Але проблема в принципі не є такою простою для вирішення, тим більше – для розв’язання її шляхом заходів у формі кампанії. Узяти хоча б питання напливу мігрантів із колишнього Союзу. На початку 1991 року федерація і землі Німеччини створили спеціальні виключні правила для прийому наших колишніх співвітчизників іудейської віри. Підстава – переслідування антисемітами на батьківщині. Кількість мігрантів і тривалість їхнього перебування не обмежувалися. Як повідомляється у вчорашньому числі газети Suddeutsche Zeitung, для отримання німецького права на проживання екс-радянські євреї мали всього лише подати клопотання і генеалогічну довідку. Жодних доказів щодо переслідувань від них не вимагали. Таким чином до Німеччини потрапило близько 150 тисяч “радянців”. Причому соціальні права вони мали на тому ж рівні, що й корінні мешканці, включно з необмеженим правом на отримання роботи й на допомогу за безробіттям.
Німцям, які ще дотепер повинні сплачувати додатковий (так званий “солідарний”) податок на подолання економічних наслідків об’єднання, звичайно ж, не надто імпонує така філантропія уряду. А звідси й ґрунт для ксенофобії...
|
|
