Проти лома немає прийома
ПУАНТИЛІСТ
Андрій ДОРОШ
Невеличка, всього півтора десятка полотен, виставка Юрія Ломова “Львів і львів’яни”, відкрита у Палаці мистецтв, викличе цілком обґрунтоване зацікавлення мешканців нашого міста. Насамперед варто наголосити, що всі полотна Юрія Ломова сюжетні, ми ж бо вже ледь не забули, що значить добре знайдена ситуація, зафіксована у мистецькому творі, а термін “літературність” стосовно живописних полотен в останньому десятилітті став мало не образою. І все-таки Юрій Ломов не злякався цього прийому, не зігнорував його ( буває ж бо й так, що найкращою запорукою відваги є неусвідомлення небезпеки), одним словом, картини його мають сюжетний “анекдот”, зміст яких майже щоразу є гостро наповнений життєвою ситуацією, підживлений притчевістю або й філософським підтекстом.
Автор, побачивши наше місто уже сформованим майстром, зумів віднайти й своєрідно зінтерпретувати у власній уяві велику кількість дрібниць, які львів’яни легко випускають з уваги. Це елементи поведінки людей, їхнього побуту, способу існування та й саме середовище, яке це все органічно у собі поєднує. Потрібен зацікавлений і прихильний погляд зі сторони (а також зсередини, згори й здолу), аби всі ці характерні розбіжності, несхожості зауважити й зафіксувати. Для Юрія Ломова все це є не лише посильним, але й дає йому насолоду, як кожній творчій натурі, що потрапила в середовище, де нові враження розбурхують уяву. Та й виконано це у манері, цілковито оригінальній, яку сам автор називає (не знаю чи слушно) квазіграфікою. Чому ж закрався у мене сумнів: роботи виконані фарбами на полотні, а щодо манери, – за останній вік ми ознайомилися не з одним десятком манер, – то в основу своїх творів Юрій Ломов поклав лінію. Ще на початку нашого століття один із творців стилю сецесії бельгієць Анрі ван де Вельде ствердив, що “лінія черпає свою силу з енергії того, хто її провів”, то ж вони мають всі ознаки повновартісних малярських творів. Крім того, у Юрія Ломова неодноразово лінія – “гармонія вивірена алгеброю”– несе основну виражальну функцію, почавшись, скажімо, у лівому долішньому куті полотна й описавши безліч петель і зиґзаґів, елегантно завершує свій біг у протилежному куті. Таку вишуканість навіть “штукарство” у володінні лінією можна пояснити багатолітньою працею автора в проектуванні електросистем літаків.
А, як відомо, сучасний літак – це десятки кілометрів дроту, сотні метрів трубопроводу, десятки метрів розмаїтих тяг і т.п., від яких залежить справність дій всього літального апарата та безпека тих, хто є на ньому. У таких системах потрібна не лише надійність санкціонування, але й зручність взаємодії, доступність для ремонту та контролю. Така сукупність умов ставить перед сучасними конструкторами завдання, у порівнянні з якими китайські головоломки є дійсно дитячими забавками. Політ фантазії в основній роботі дав Юрію Ломову хист приборкувати лінії і в його композиціях, а тривалі заняття в мистецьких студіях Уфи відшліфували вроджене почуття гармонії барв. Пуантилістична – крапкова манера накладання фарб, якою митець доповнює й закріплює конструкцію своїх лінійних побудов, перетворює їх у самодостатні твори живопису.
Експонується лише один цикл з повного доробку художника. Серії, присвячені удосконаленню людського тіла й духу, пошукам свого місця в сучасному світі людьми різних поколінь у різних ситуаціях й місцях теж заслуговують, аби їх побачило якнайбільше поціновувачів.
|
|
