Якщо й Валенса був сексотом...
Польський уряд з"ясовує, чи був колишній президент легендарним агентом "Болєком"
ПОЛЬЩА
Любко ПЕТРЕНКО
Люстрація (з’ясування причетності особи до діяльності комуністичних спецслужб) є, загалом, корисною справою, але у Польщі вона починає набувати не надто привабливих форм. Прикладом цього є судова розправу щодо головного польського антикомуніста, екс-президента Леха Валенси. Навіть йому деякі недоброзичливці закидають сексотство.
Усе почалося у червні 1992 року, коли міністр внутрішніх справ часів Народної Республіки Польщі Антоній Мацєревич на вимогу Сейму репрезентував польським парламентаріям список публічних осіб, які свого часу таємно працювали на компетентні комуністичні органи. Наскільки тоді цей “чорний список” наробив галасу, може свідчити хоча б той факт, що уряд тодішнього прем’єра Яна Ольшевського було зразу ж відправлено у відставку.
Але найцікавіше, що серед осіб із заплямованою біографією було названо й тодішнього президента Леха Валенсу. Нібито існували акти, згідно з якими фундатор польської “Солідарності” з грудня 1970 року, тобто після звільнення з арешту, розпочав подвійне життя – як лідер антикомуністичного руху і як агент на прізвисько “Болєк”.
Очевидно, що, володіючи тоді всіма владними важелями та майже безсумнівним авторитетом, Валенса зміг дати гідну відсіч усім цим інсинуаціям. І навіть у 1995 році, коли проходили другі президентські вибори, конкуренти глави держави не надто розмахували цією козирною картою. Та от настав 2000 рік, Польща знову вибиратиме собі президента, – і знову Валенса претендує на цю посаду. Чи має він шанс перемогти? Навряд чи, бо його рейтинг ніяк не може подолати чотиривідсоткову позначку. Та справа “Болєка” зненацька ще раз стала актуальною, бо Валенсу знову викликали до люстраційного суду.
Навіщо, питається, топити баржу, яка й так поступово йде на дно? Наприклад, для того, аби вона потягнула за собою ще кілька цілком справних кораблів, які крутяться в її кільватері. Адже розслідування, пов’язані з Валенсою, зачеплять і його колишніх соратників, які теж претендують на президентство. З другого боку, це дозволить посткомуністам реабілітуватися в очах громадськості: мовляв, дивіться, ці так звані “борці” теж не були святими...
Більшість експертів переконані, що Валенсу не вдасться скомпрометувати, бо є купа доказів і свідків.
Закінчення – стор. 5
|
|
