Туркменистан реструктуризував борги
Однак про відновлення постачання туркменського газу можна лише мріяти
ТИМОШЕНКО
Тарас СМАКУЛА
Президент Туркменистану Сапармурад Ніязов погодився продовжити виплату реструктуризованого боргу України за постачання туркменського газу в 1993-1994 роках ще на два роки. Такий вислід візиту віце-прем’єра Юлії Тимошенко до Туркменистану можна було би вважати успішним, якби не невідомість, чи буде все-таки відновлено постачання туркменського газу в Україну.
Здається, маємо ще один успішний крок уряду Ющенка. Адже з травня минулого року Туркменистан припинив постачання газу в Україну і пообіцяв не відновлювати його до повного погашення заборгованості. Зважаючи ж на суму боргу, ця подія мала б не відбутися ніколи.
Порахуйте самі: за постачання газу в 1993-1994 роках Україна винна 211 млн. доларів, плюс заборгованість НАК “Нафтогаз України” за поставлені в 1999 році 8,7 млрд. куб. м. газу – 143,8 млн. доларів.
Але під час переговорів з віце-прем’єром Юлією Тимошенко президент Туркменистану Сапармурад Ніязов несподівано пішов на поступки. Серед ймовірних причин – тертя на переговорах щодо статусу каспійського регіону з представником російського президента Віктором Калюжним.
Отож, третину з 211 млн. доларів буде виплачено до 2002 року, решту суми буде покрито постачанням товарів та інвестиціями у нафтогазовий сектор Туркменистану. Причому до кінця цього року Україна має погасити смішну суму – 27 млн. доларів з боргу “Нафтогазу України”.
Здається, ніби все гаразд і тепер Туркменистан мав би відновити постачання газу в нашу країну. Планувалося, що після досягнення домовленості в Україну ще цього року мало б надійти 20 млрд. куб. м, а в майбутньому – до 2005 року – його об’єм мав би сягнути 30 млрд. куб. м щорічно.
Однак наразі в інформаційних зведеннях українських інформаційних агентств про відновлення постачання чомусь нічого не згадується. Натомість туркменські з посиланням на президента Ніязова стверджують, що на заваді стоїть Росія. Адже, щоб туркменський газ прийшов в Україну, необхідно використовувати російську газотранспортну мережу.
Як швидко вдасться вирішити цю проблему, зважаючи на теперішні україно-російські енергетичні реалії, важко сказати. Однак про надважливість її для України говорить хоча б ціна, яку колись за неї платили і, швидше за все, платитимуть і зараз.
Україна купувала газ на кордоні Туркменистан/Узбекистан за ціною 36 дол./тис. кубометрів. Половину поставленого газу Україна віддавала міжнародній компанії “Ітера” як оплату за транспортування, тож ціна газу на кордоні Росія/Україна фактично була 72 дол./тис. кубометрів.
Однак, як заявила ще напередодні візиту Тимошенко, це не буде проблемою, оскільки “в Україні за півроку вдалося організувати ринок збуту цього газу”, причому за живі гроші.
|
|
