Росіяни атакували Галичину
СКАНДАЛ
Дмитро ЯЦЕНКО
Закінчення. Початок – стор. 1
Чому ж цього все-таки не сталося? Дуже просто. Згідно зі статутом, на зборах акціонерів має бути кворум 60%+1 акція, а в суботу представник держави відмовився реєструватися, коли стало зрозуміло, що державними акціями будуть голосувати представники російських офшорних компаній. Відтак переділ власності, заміна керівництва та купа дрібніших питань цього разу не були вирішені. Однак загроза потрапити під російський вплив у “НПК-Галичини” залишається: все може статися 28 липня, на зборах акціонерів, ініційованих правлінням заводу. Головне питання порядку денного – заміна керівництва. Як стало відомо “Поступу” з поінформованих джерел, нинішній голова правління ВАТ “НПК-Галичина” Роман Матолич уже погодився добровільно піти у відставку. Тепер лише від держави залежатиме, чи стане на чолі “Галичини” людина, здатна відстоювати українські інтереси...
Насправді ж суть акціонерної війни за ВАТ “НПК-Галичина” полягає в тому, чи зможе Росія отримати монополію на переробку своєї нафти в Україні, причому без видимих ознак приватизації, а за допомогою хабарів (важко повірити, що описані махінації з акціями здійснювалися добровільно і безкорисливо). Після того, як уряд України розпочав пошуки альтернативних поставок “чорного золота” з Казахстану, а крім того, веде будівництво нафтотерміналу в Одесі та нафтопроводу Одеса-Броди, російський бізнес почав активно скуповувати підприємства нафтопереробної галузі. Однак Україна все ще має можливість не допустити цього на Дрогобицькому та Херсонському НПЗ, адже їх вигідне розташування поблизу майбутнього нафтопроводу очевидне. Якщо вже проводити приватизацію Дрогобицького НПЗ, то інвесторів треба шукати не в Росії, адже з Одеси в Броди тектиме зовсім не російська нафта... Наразі до нафтотерміналу в Одесі виявляють зацікавлення американські та британські постачальники нафти; за чутками, держава планує комусь із них продати 30% акцій “НПК-Галичина”. Це одразу ж вирішило б три проблеми – завантаження нафтотерміналу та нафтопроводу, постачання сировини на НПЗ та ресурсної незалежності від Росії.
ДО РЕЧІ. Учора агенція Інтерфакс-Україна опублікувала ексклюзивне інтерв’ю секретаря РНБО Євгена Марчука (ще не так давно улюбленого західноукраїнськими націоналістичними партіями і політиками кандидата в президенти – ред.). Ми виокремили з цього інтерв’ю два, на наш погляд, найцікавіші моменти.
1. Пан секретар активно говорить у цьому інтерв’ю про варіант розрахунків за російський газ частиною власності стратегічних і перспективних підприємств: “Гадаю, для України може бути цілком прийнятним механізм, за якого одна третина власності газо- і нафтотранспортної системи у вигляді акцій віддається російському партнеру в рахунок погашення боргу, ще одна третина – європейському партнеру, решта залишається у власності України. Не треба боятися втягувати Росію в цей сектор приватизації”.
2. Євген Кирилович деталізував свою позицію щодо нафтопроводу Одеса-Броди (який багато хто вважає одним із варіантів виходу з-під енергетичної залежності від Росії – ред.): “Навколо нафтопроводу було дуже багато спекуляцій, зумовлених тим, що одна з лобістських груп у парламенті й у Західній Україні “пробивала” лише один маленький сектор цієї проблеми. Нафтопровід “Одеса – Броди” – частина величезного проекту транспортування каспійської і, можливо, казахської нафти. Його будівництво неможливе без розв’язання проблеми танкерного флоту, узгодження питання транспортування нафти з її власниками, домовленостей про обсяги наповнення нафтопроводу (а він може бути прибутковим за обсягу 20-25 млн. тонн на рік), завершення будівництва нафтотерміналу. Нічого цього немає. Насувається дуже велике розслідування стосовно нафтопроводу “Одеса – Броди”. Хто й чому, не прорахувавши, як ця система функціонуватиме, ввігнав величезні кошти в землю?”
|
|
