Розмова з ректором та політиком
Нещодавно сотні випускників залишили стіни Львівського державного аграрного університету. Це стало нагодою для розмови з ректором університету, академіком Української Академії аграрних наук, професором Володимиром Снітинським, який також є відомим політичним діячем, очолює Львівську обласну організацію Аграрної партії України.
– Пане ректоре, чим особливий випускник 2000 року?
– В університеті значно зросла якість навчання. Показником цього є досить вагомий приріст відмінників, до 25%. Окрім цього, випускники прослухали спеціальний курс, який стосується реформування аграрного сектору економіки. Необхідно відзначити також ту велику роботу, яку вклали студенти у розвиток матеріальної бази університету.
– Чи мають випускники проблеми з влаштуванням на роботу?
– Студенти самі розуміють, що легше влаштуватись на роботу спеціалістові з доброю підготовкою, тому потрібний не стільки диплом, скільки знання. Сьогодні 99% випускників після закінчення університету знаходять роботу і працюють на виробництві.
– Наступного року відзначатиметься 100-річчя надання статусу академії тодішній Високій рільничій школі в Дублянах. Це непогана нагода, щоб університету було надано статус національного.
– Звичайно, усі державні університети мали би бути національними. Але чомусь у Києві більше навчальних закладів, навіть театрів, мають статус національних, ніж, наприклад, у Львові. Міністерство агропромислової політики дає високу оцінку тому стану, який досягнуто в університеті, динаміці його розвитку. Є для того також ідеологічне підґрунтя, бо ідеолог українського націоналізму, Степан Бандера, вчився в нашому університеті. Щороку два-три заклади вищого рівня акредитації отримують статус національного і хотілось би, щоб серед них був і Львівський аграрний університет. Хоч для того треба багато зробити, щоб університет відповідав цьому високому статусу. Нещодавно під час всеукраїнської зустрічі найкращих студентів у Дублянах міністр Іван Кириленко оголосив, що міністерство аграрної політики буде робити все, щоб наш університет отримав це найвище звання.
– Останнім часом загострилась мовна проблема у Львові, та й у всій Україні.
– Дуже прикро на дев’ятому році незалежності, а до того ж ще й минуло понад десять років, відколи ще в часи УРСР був прийнятий Закон про мови, спостерігати такий стан з українською книжкою, українською мовою на радіо і телебаченні. Причин багато, але треба шукати шляхи виходу із ситуації. Одних адміністративних заходів для цього замало. Я думаю, що одним зі шляхів має стати приклад найвищих посадових осіб в Україні, які повинні всюди послуговуватись тільки українською мовою. Негарно, коли вони, пристосовуючись до обставин, переходять на іншу мову. Я розумію: в різних регіонах є різні обставини, але коли найвище керівництво держави заговорить українською мовою і вдома, у побуті, то в нас уже не буде такої ситуації зневаження найдорожчого, що є для українців. Щодо вищої школи, то стежу за цим станом, який є в усій Україні, спілкуюсь з ректорами. Та ректори, навіть із “російськомовних” регіонів, говорять прекрасною українською мовою. Хоча ще п’ять років тому для них це було проблематично. Усе залежить від того, щоб ті сто-двісті сімей, які мають владу в Україні, заговорили українською мовою.
– Нещодавно ми були свідками того, як тяжко проходить через Верховну Раду проект нового земельного кодексу.
– Питання землі для України є одним із найважливіших. Майже 80% усього національного багатства нашої держави – це земля. Тут потрібний дуже зважений підхід. Але з іншого боку, земля повинна бути товаром, бо без цього неможливі ринкові відносини на селі, та і не тільки на селі. Я знайомий з проектом нового земельного кодексу, і треба, щоб земля мала власника. А час лівих уже минув. На жаль, поки що немає реальної державної підтримки сільськогосподарських виробників, чи то фермерів, чи колективних господарств у формі товариств з обмеженою відповідальністю. Треба вести справу до екологізації виробництва. У Європі 20% фермерських господарств вирощують екологічно чисті продукти. В Україні ця сфера поки що не задіяна, а у нас є шанс вийти на світовий ринок з екологічно чистими продуктами.
– Довибори до Верховної ради у Львові показали, що для наших виборців дуже важливим є національно-демократична спрямованість кандидата, а також те, що три партії об’єднались у блок. Чи не стане це уроком для наступних виборів?
– Я думаю, що наступні вибори виграють ці люди, за якими стоятимуть серйозні політичні організації. Те, що відбулось у Львові, показало, що політики повинні об’єднуватись. Щодо аграрної партії, то ми не мали свого кандидата у Галицькому окрузі, але в Миколаївщині та Одещині пройшло два наших кандидати, яким вдалось зламати протистояння лівих сил. Це показник того, що Аграрна партія має потенціал, який можна реалізувати. Разом з тим тут, у Західному регіоні, ми хотіли б якнайтісніше співпрацювати з тими партіями і організаціями, які мають державницькі позиції та керуються здоровим глуздом. Необхідно домовлятись, знаходити спільні кандидатури, бо нічого кращого ще ніхто не придумав. Бо тепер партій є явно забагато і від ситуації однопартійності ми потрапили в ситуацію дрібнопартійності.
Розмовляв Ігор МЕЛЬНИК
|
|
