Саміт економічного тріумфу
ОКІНАВА
Любко ПЕТРЕНКО
Саміт “Великої сімки” на Окінаві, безумовно, був етапним. Він ознаменував вихід світових промислових потуг із періоду боротьби з наслідками перманентних азійських криз. Поступове, але стабільне економічне зростання, продемонстроване “чудовою сімкою”, диктувало для вирішення на спільній зустрічі вже нові, значно глобальніші й водночас більш маргінальні проблеми, які були придатні хіба що для декларацій. А всі серйозні питання, звичайно ж, кожен вирішував у кулуарах саміту, “в чотири ока”.
Стале економічне зростання, надвиробництво, надмір капіталу (доказом чого є бюджет саміту в 750 млн. дол.) усе більше підштовхують Німеччину, Францію, США, Канаду, Великобританію та Японію до філантропії. Саме тому на порядку денному останнього саміту стояли вже не питання подолання промислової рецесії, а, наприклад, списання боргів найбіднішим країнам (на 15 млрд. доларів США), ліквідація неписьменності у глобальному масштабі (до 2015 року), боротьба зі СНІДом, допомога “третьому світу” в справі комп’ютеризації та “інтернетизації”, викорінення з хакерства тощо. На 29 сторінках остаточного комюніке учасники зустрічі прикинули перспективний план розвитку людства на наступні 25 років.
Багато міжнародних організацій досить критично висловилися про хід саміту, навіть генеральний секретар ООН Кофі Аннан заявив: “Забагато обіцяно, та замало справ”. Але учасникам зустрічі на Окінаві було до того байдуже. Уже давно їхні обличчя не виглядали такими задоволеними собою і такими приязними до партнерів. Саміт нагадував товариство взаємної адорації, навіть незважаючи на суперечки, які все ж таки виникали під час переговорів. Головним чином, незгоди стосувалися генетично модифікованої їжі. Американці та японці доводили, що генні інженери не бажають нікого отруювати, європейці ж дивились на них зі скептичною посмішкою: мовляв, ну-ну, подивимося на ваших правнуків, вигодуваних цією “труйкою” сповільненої дії. Зрештою, кожен може їсти те, що захоче, – і на цьому й заспокоїлись.
Не надто дратувала “Велику сімку” й присутність на саміті російського президента Владіміра Путіна. Зрозумівши настрої господарів світу, російський гість вирішив не дуже набридати проханнями про списання боргів Росії, натомість похизуватися своїми успіхами на переговорах з Північною Кореєю.
Європейські лідери не втримались, аби не похвалити Путіна за погамування ракетних амбіцій Кім Чен Іра. Привітав Путіна й Клінтон, який насправді, мабуть, не надто тішився, адже агресивний Пхеньян був головним аргументом Вашингтона для розгортання нової системи протиракетної оборони.
Зрештою, оглядини Путіна як нового партнера на міжнародній арені були (окрім прощання з американським президентом Білом Клінтоном) одною з головних “страв” у самітовому “меню”. Зі схвальних відгуків західної преси можна зробити висновок, що “сімка”, придивившись до нового господаря Кремля, зрозуміла: не такий страшний чорт, як його малюють, а в разі чогось цього грізного Путіна без проблем можна буде поставити на місце.
|
|
