"Галичина" шанує своїх бійців
КОМБАТАНТИ
Роман МАКІТРА
Минулої суботи відбулася чергова традиційна зустріч комбатантів на відзначення пам’яті полеглих 19-22 липня у битві під Бродами. В урочистостях узяли участь близько 250 ветеранів, а також дехто з членів їхніх родин; окрім як зі Львова, були автобуси з Тернополя, Івано-Франківська, Дрогобича, Миколаєва, Стрия та інших місцин.
Коли в 1943 році було оголошено про створення першої регулярної галицько-української формації – дивізії добровольців “Галичина”, – то, незважаючи на помилки німецької політики щодо українців, перед загрозою навали зі сходу заклик українських політичних діячів отримав масовий відгук: під стяги Дивізії зголосилися майже 82000 добровольців. А далі – формування Дивізії, вишкіл, трагедія під Бродами та відступ із боями – аж до останнього дня війни. Багато з цих хлопців загинуло, багато розпорошено по чужих землях, багато хто вже відійшов у вічність, адже минуло майже 60 років, – але ті, хто залишився, свято бережуть пам’ять про минулі дні, про побратимів, про вояцьку приязнь і вірність.
Отже, цієї суботи о 10-й ранку зустрілись учасники боїв на горі Жбир, відбулася панахида за полеглими, прозвучали проповідь, короткі промови керівників Управи Братства Дивізії, місцевої адміністрації, школи, виступи шкільної дітвори... І далі в путь – хресним шляхом відступу, прориву наших хлопців з оточення, коротка відправа на могилі біля села Підбірці, де поховані як дивізійники, так і стрільці УПА, котрі загинули в цій околиці вже пізніше. І останній етап урочистості – село Княже, що біля Золочева, де коштами Братства Броди-Лев споруджено каплицю та цвинтар-некрополь загиблих у бою. Тут поховані тлінні останки не лише дивізійників, але й німецьких співбойовників із ХIII корпусу.
Як сумний факт слід відзначити, що, коли на гробах полеглих із німецьких формувань є прізвища й імена (їх вдалось ідентифікувати на основі жовнірських медальйонів), то поховання наших стрільців переважно анонімні – “старший брат” вивіз із Німеччини відповідну документацію, мабуть, із репресивною щодо родин метою, і, згідно зі своїм звичаєм, не думає її віддавати...
|
|
