BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 22-23 ЛИПНЯ 2000 року |

Небезпечна медицина

Довірившись лікареві, 30-річна молода жінка, матір, через неправильне лікування втратила щитовидну залозу, тепер вона змушена підтримувати свій стан здоров’я дорогими гормональними медичними препаратами.

Симптоми нездужання Олександра відчула взимку 1995 року. Вона звернулася у Львівську міську поліклініку № 2 . Там, оглянувши її, порекомендували обстежитися в ендокринологічному диспансері (виникла підозра, що виною всього є порушення функцій щитовидної залози). У диспансері сказали, що такого обладнання для обстеження в них немає, і порадили звернутися в онкологічний центр, у відділення радіоактивних ізотопів.

Завідувач відділення, до котрої жінка прийшла на консультацію, навіть не скерувала пацієнтку на аналіз крові (хоч згодом в історії хвороби невідомо хто такий запис зробив) щодо вмісту гормонів щитовидної залози, а лишень оглянула і призначила вживати мерказоліл та анаприлін. Ті препарати, на думку фахівця, повинні були стабілізувати функції щитовидної залози. Тільки через півроку амбулаторного лікування пацієнтку скерували на ультразвукову діагностику, яка показала, що в Олександри розміри щитовидної залози в межах норми, вона є гомогенною і не має вузлових змін. Отже, онкологічних патологій не було виявлено. Лише радіоімунологічне визначення показало, що в сироватці крові понижений вміст гормонів – трийодтироніну та тироксину.
На це завідувачка відділу запропонувала введення якогось нового медпрепарату вартість якого від 50 до 70 доларів. Препарат заввідділу вводила п’ять разів протягом грудня 1995 – липня 1996 за цей час вона так і не спромоглася назвати, який це препарат.

Коли хвора прийшла на останню процедуру, у відділенні щось святкували. Тому, аби нікому не заважати, зробили ін’єкцію у ... туалеті. Хвору посадили на унітаз та зробили укол навіть не накладаючи на руку жгута.

А вранці до пацієнтки прибігла дозиметристка, яку скерувала С., для замірювання радіаційного фону у квартирі. Лише тоді дізналися, що дефіцитний препарат – радіоактивний йод-131. Як з’ясувалося, радіаційний фон у кімнаті перевищував норму. Терміново треба було Олександру кудись перевести, що і зробили. За якийсь час Олександра впала в коматозний стан. Попередній діагноз – гіпотеріоїдна кома. З таким діагнозом хвору кладуть в ендокринологічний диспансер, де лікарі Ю.Вендзилович, І.Дудич й інші буквально витягують пацієнтку з того світу. Уже визначають постійний діагноз – “гіпотеріоз, важка форма. (Стан після лікування радіоактивним йодом -131)”. Інакше кажучи, замість лікування залози її просто “спалили” радіоактивними ін’єкціями. Згодом у жовтні 1997-го, в онкодиспансері підготували виписку з консультативного висновку, вказуючи: “У даний час ендокринологом-консультантом ОКЛ відмічаються явища гіпотеріозу на фоні тяжких вегетодистонічних розладів – важка форма. (Порушення щитовидної залози потягнуло за собою “букет” супутніх патологій, які, зрозуміло, потребують складного й дорого лікування. - З.І.) Хвора під наглядом приймає систематичне лікування відповідно до клініки в онколога”. Але виникає запитання – в якого онколога і з приводу чого, оскільки ОНКОЛОГІЧНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ НЕ ВИЯВЛЕНО. І ще, навіщо і на якій підставі, за якою методикою вводили радіоактивний йод?!
На черговій зустрічі із пацієнткою заввідділу спробувала домовитись...
Отже, Олександра знову довірилася. А коли 1998 року при зустрічі із заввідділу, пацієнтка поскаржилася, що їй не стає краще, на що та заявила: “Тобі все одно вже ніщо не допоможе, краще вмирай...”.

Розповідає Валерій Вікторович, чоловік Олександри.
– Приходжу додому, усі плачуть. Не вірю, як могла таке сказати лікар... Тому того ж дня пішли до головного лікаря онкоцентру Ігоря Ковальчука. Там же був начмед і обласний радіолог. Спочатку вони стверджували, що подібного не може бути, а згодом, коли переконалися з виписки, підписаної С., що радіоактивний йод-131 таки вводили, заввідділу викликали так би мовити на килим.

Але заввідділу говорить, що знає Олександру, бо прийшла вона із діагнозом ... аденома (доброякісна пухлина). Я запитую, яка аденома, коли на вашому ж обладнанні перевіряли стан щитовидки і воно не виявило в ній жодних вузлових змін і пухлин?. С. змовкла, а головний лікар пообіцяв розібратися.

Чоловік і хвора звертаються зі скаргами в різні інстанції – лікувальні, прокуратуру, СБУ, МОЗ. І лише 22 червня 1998 року за підписом М.Хобзея, начальника головного управління охорони здоров’я, Олександру повідомляють: “ Комісійно проведено перевірку Вашої скарги (...). Комісією виявлено, що факт Вашого лікування лікарем-радіологом С. підтверджений записом у Вашій амбулаторній картці і виданою нею довідкою. Призначене Вам лікування лікарем-радіологом С. комісія вважає неадекватним. Адміністрацією Львівського обласного онкологічного диспансеру рекомендовано звільнити лікаря-радіолога С. з роботи. Враховуючи існуючу розбіжність у документах, лікування Вас радіоактивним препаратом можна підтвердити лише такими методами: обстеженням Вас на вміст інкорпорованих радіонуклідів (інакше кажучи, наскільки ваш організм нагадує радіомогильник. – З.І.) та генетичним аналізом на наявність хромосомних аберацій (себто, наскільки пошкоджено ваш генетичний апарат. – З.І.).” Щодо щитовидки, то сумнівів не має – 13 серпня 1998 року констатовано, що в Олександри “як такої тканини щитовидної залози встановити не вдається”.

Здається, справа тягне на великий кримінал, якщо ... у ККУ є стаття 228-2 “Незаконне придбання, зберігання, використання, передача або руйнування радіоактивних матеріалів”. Ця ж стаття зі значком 5 каже: “Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення радіаційно-активних матеріалів та інших правил поводження з ними” , і далі, як кажуть, кара – від трьох до десяти років. Якщо радіопрепарат застосовували хворій Олександрі правильно, все повинно бути відповідно оформлено. Якщо ж ні...

Урешті-решт матеріали потрапляють до прокуратури Франківського району, де пролежали дев’ять місяців. Олександра отримала немало відписок, її за свій кошт відправляли до Києва в Український НДІ онкології та радіології, щоб відбула там цитогенетичне обстеження. Коли ж прибула туди, з’ясувалося, що таких обстежень тут не роблять. Лише в НДІ ендокринології погодилися її обстежити. А коли врешті поставлено її на облік – визнали, що це єдина хвора в Україні з таким діагнозом. У висновку говориться, що в Олександри – пострадіайодний гепатиріоз важкої форми в стадії субкомпенсації резистентностеріоїдних гормонів, тобто в неї погана чутливість й рекомендовано ... абсолютно інший гормон. З’ясувалося, що тиреотом, який вона вживала, їй було протипоказано. А жінка замість 150 мг отримувала 500-600 мг. За словами хворої, професор, який консультував її, відверто сказав: “Якщо б іще півроку вона вживала його, то “посипався” б весь кістково-м’язевий апарат.” І перевів її на гормон трийодтиронін. А він ще дорожчий і придбати його можна лише за кордоном.

В облздороввідділі сім’ї відмовили у сприянні. А коли мати дійшла до Хобзея, то він просто порекомендував подати на С. до суду. Але прокуратура і далі усіляко ухилялась від порушення кримінальної справи. Лише під час перевірки, яку в січні цього року проводила у Львові Генпрокуратура, Валерій Вікторович зміг пробитися до заступника Генпрокурора п.Середи, і тоді, врешті-решт, кримінальну справу порушили за ст. 101 (навмисні тяжкі тілесні ушкодження). І знову її переадресували в прокуратуру міста. Олександрі тим часом дають інвалідність, а колишня заввідділення С. та її чоловік перейшли в атаку. Незабаром у Франківському райвідділі міліції з’явилася їхня заява, в якій вони повідомили, що Олександра і її чоловік вимагали у них 100 тис. доларів за нанесення фізичної шкоди. Там же, за словами хворої, йшлося про те, що вона начебто лікувалася в психлікарні на вулиці Кульпарківській.

– Заяву, звичайно, списали як таку, що не має підстав, але це нас тільки обурило, – говорить чоловік Олександри Валерій Вікторович. – Мало того, що скалічили молоду жінку, а в нас малолітній син, та ще й зводять наклепи. Ми вирішили подати позов до суду на відшкодування моральних збитків, але заява раптом зникла... Ми розуміємо, що важко визнати факт підпільного застосування радіоактивних медпрепаратів, халатність з боку лікарів, але вражає інше, що справу всіляко намагаються “втопити” навіть тоді, коли вона перебуває під контролем Генпрокуратури. До речі, перед звільненням з роботи заввідділу С. нею ж була усунена від роботи її підлегла, оскільки могла свідчити у нашій справі. На мою думку, це було зроблено незаконно...

Коментує директор Львівського Центру юридичного захисту Олександр Атаманюк:
Оскільки я не мав можливості ознайомитися з матеріалами кримінальної справи, то базуючись на інформації, що викладена в статті, на мою думку, завідувач відділення С., як посадова особа, повинна притягатися до відповідальності за ст.167 ч.2 (халатність) Кримінального Кодексу України. Халатність — це невиконання або неналежне виконання посадовою особою своїх службових обов’язків через недбале чи несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб. У даному випадку таке діяння спричинило тяжкі наслідки, а тому кримінальне законодавство України передбачає як максимальне покарання – позбавлення волі на строк до 5 років.

Що стосується ст.228-2 Кримінального Кодексу України, то на даний момент її застосування щодо заввідділення С. є спірним, оскільки для вирішення питання про віднесення конкретної речовини або виробу до радіоактивних матеріалів необхідне призначення спеціальної експертизи. При призначенні експертизи доцільно поставити запитання про те, якими правилами регламентується порядок його придбання, використання тощо.

P.S. Допоки “Поступ” шукав пояснення в обласній прокуратурі, до редакції звернулася одна з лікарів цієї лікарні, яка, прочитавши кілька публікацій сторінки “Твоє право”, вирішила шукати тут справедливості, бо була звільнена з роботи, на її думку ще й і тому, що знала, як заввідділу лікувала хвору. Вона і не сподівалася, що пацієнтка їхнього відділу, де лікарка працювала попередньо, також звернулася до “Поступу”.
Далі буде...
Підготувала Зоряна Іленко

POSTUP - ПОСТУП
№123 (567),
22-23 ЛИПНЯ 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Милі чубляться
·Рецидив забутого скандалу

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Мрія міської ради
·Неповносправні - рівня нам
·Великий карпатський музей
·КІЛЬКА СЛІВ
·Микола Жулинський про національні позиції
·Зі Львова до Канади

НАША СТОЛИЦЯ
·Міськрада прийняла бюджет-2000
·Сонце шкодить людині
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·Генпрокуратура сльозам не вірить
·Київ проти України
·"Нульовий варіант", як і правда,- у кожного свій
·Момент кредитного одкровення відтерміновано
·Бізнес блакитних касок
·Стратегічне партнерство у всій його красі
·Чорновола нагородили Грамотою Волі

ПОСТУП У СВІТ
·Китайців продають у рабство
·Перемогли сепаратисти
·Подаруйте Африці борги
·Піночет знову перед судом
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Енергетики отримали нові правила гри
·"Знак якості" для Інтернет-магазинів
·Євроєпейські зброярі консолідуються
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·Спас, рукостворений у Львові
·Есе скандального київського журналіста викликало обурення Лариси Скорик

ТВОЕ ПРАВО У ПОСТУПІ
·Небезпечна медицина

ЗУСТРІЧІ У ПОСТУПІ
·Перелітні птахи Ярмарки

НЕРУХОМІСТЬ У ПОСТУПІ
·На Кастелівці, за Новис Світом (2)

СПОРТ-ПОСТУП
·Українські команди повинні грати з югославами та чехами
·Україна-Франція: фінал Чемпіонату континенту!
·Богдан Бандура: Хотілося би тісніше співпрацювати з "Карпатами"
·СПОРТ-БЛІЦ

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Пам"ятник жертвам музики
·ГОРОСКОП

 

http://easyfloor.ru/ Ламината кроношпан Kronospan.