Стратегічне партнерство у всій його красі
Україна та Росія жваво обмінюються звинуваченнями
ВЗАЄМИНИ
Дмитро ЯЦЕНКО
Закінчення. Початок – стор. 1
Причина інформаційних війн доволі банальна – Росія досі не може змиритися з втратою своїх впливів у світі, більше того, з роками вона все менше здатна відігравати головну роль в СНД. Фактично, єдиним сильним козирем Російської Федерації залишається володіння потужними енергоресурсами і “нафтогазовим краном”, прикручуючи який вона приструнює непокірних сусідок. Останнім таким “газокрановим” винаходом Росії стали наміри побудувати газопровід в обхід України. І хоча на зустрічі українського та російського прем’єрів, що відбувалася у середу, нібито було досягнуто згоди про ймовірну відмову Росії за певних умов від такого “обтічного” вирішення газової проблеми, наступного ж дня глава “Газпрому” Рем Вяхірєв пообіцяв, що за будь-якої погоди (в україно-російських стосунках, звісно) все-таки побудує газопровід через територію Польщі в обхід України.
А тим часом Україна, згадавши про стару добру істину, що кращий захист – це атака, знайшла і собі важіль впливу на Росію. Як контраргумент проти погроз будівництва обхідної труби можна розцінювати те, що весь так званий орденоносний Чорноморський флот Росії в Криму вже п’ятий день перебуває без струму через несплату за електроенергію. Наразі паралізовані всі системи життєзабезпечення флоту, лише стратегічні об’єкти перебувають на аварійному дизельному живленні. Командування ЧФ РФ сподівається, що заборгованість (250 тисяч доларів США) кримським комунальним службам буде погашена за рахунок взаємозаліків.
Що ж, кожен з учасників цього протистояння на щось сподівається. Зрештою, надія, як то кажуть, помирає останньою. Але все ж помирає.
|
|
