Микола Жулинський про національні позиції
РЕВІЗОР
Тетяна НАГОРНА
“Я не хочу зупинятися на тих ухвалах, що їх прийняли львівські міська та обласна ради щодо мовного питання, – не для цього я приїхав до Львова. Моя мета – донести до вас позицію уряду та Президента, які стоять на національних позиціях і мають провадити відповідну політику попри все”, – заявив на вчорашній зустрічі з місцевою інтелігенцією віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань Микола Жулинський. Але, незважаючи на це, надалі турбує думка, що урядовець приїхав у наше місто з неофіційною інспекцією стану справ із навколомовними питаннями й “утисками” російської нацменшини.
Та коли держслужбовці цілком природно схильні перейматися такими речами, то творчу інтелігенцію це мало хвилювало. Вислухавши виступ Миколи Жулинського, рясно пересипаний цитатами зі щойно розробленої Академією наук (за дорученням Президента) нової концепції гуманітарної політики, львівські інтелігенти видали “на-гора” все, що думають і про концепцію, і про гуманітарну політику, а також про Президента, уряд і нацменшини. І підозрюємо, що через саме лише галицьке виховання ніхто не поставив під сумнів діяльність присутнього в залі віце-прем’єра. Останній, до речі, своїм виправдовуванням перед національно свідомою львівською громадою був схожий мало не на школяра. Жулинський розповідав про близьке затвердження текстів державного та духовного гімнів України, про плани спорудження в Києві монументу Незалежності й однойменного Пантеону, куди буде перенесено останки видатних українських діячів, про відкриття музеїв національного мистецтва всіх часів і різновидів (від ікон до модерну) і навіть один раз обурився, що в Україні немає українськомовних підручників. Але, як резонно потім у виступі зазначила Ірина Калинець, останнє якраз і є провиною уряду, як, зрештою, і вся нинішня ситуація “з функціонуванням української мови”.
“Приїхав пан Микола і розповів нам, що Президент – патріот і як багато він дав нам. Але у нас одна проблема – ми не можемо донести національну ідею до людей, бо у нас немає ні своїх книжок, ані газет, ані телебачення, і саме влада винна в цьому”, – зірвав оплески головний редактор журналу “Дзвін” Роман Федорів. Натомість на вроджену вихованість і толерантність у боротьбі з хамством і русифікацією нарікав головний режисер Театру ім. Заньковецької Федір Стригун. Про дику занедбаність національної освіти говорив ректор ЛНУ ім. І.Франка Іван Вакарчук, медицини – його колега з Медичного університету.
Словом, претензій до влади не бракувало, і навіть склалося враження, що виступали зовсім не ті люди, котрі минулорічної осені у своїй переважній більшості обстоювали переобрання Леоніда Кучми на повторний термін президентства і навіть були його довіреними особами на Львівщині.
Словом, наговорено було багато, і Жулинський без зайвого труду міг “вловити настрої”, що панують на Галичині. Не знаємо, що він скаже про нас у Києві, та у Львові він пообіцяв: “Незважаючи ні на провокаційні заяви російської Думи, ні на виступи російського посла, українська влада надалі провадитиме свою національну політику. Ми цивілізована країна, що має свої пріоритети, тож не зважатимемо на те, що про нас говорять сусіди, і не опускатимемося до рівня сварок”.
|
|
