Константинеску набридло президентство
РУМУНІЯ
Денис МІНЧУК
Президент Румунії Еміль Константинеску несподівано для всіх відмовився висувати свою кандидатуру на майбутні президентські вибори, які мають відбутись у листопаді, й після закінчення терміну своїх повноважень збирається піти з політики. Головна причина такого вчинку голови румунської держави – це, за його словами, “поразка в боротьбі проти корупції”.
Виступаючи на Румунському телебаченні, Константинеску наголосив, що “сьогодні в парламенті й уряді, шляхом брехні, шантажу, вульгарності, маніпуляцій та інших засобів, куплено й перекуплено всі принципи, ідеології та місця. У цьому світі я не маю, що шукати”. Константинеску сказав, що ще до його приходу до керівництва державою (в 1996 році він змінив на посаді президента, екс-комуніста Іона Ілієску) “за підтримки на найвищому рівні з боку державних інституцій” розвинулася “мафіозна система”. І “невеликій групі професіоналів” у поліції та юстиції нині таки вдалося знайти відповідні докази, однак кожен крок служителів Феміди супроти мафії трактується, як один із передвиборчих маневрів. Тому голова держави відмовляється висувати свою кандидатуру на посаду президента і “до останнього дня свого мандату” збирається вести боротьбу проти мафії “позапартійно”, підтримавши політику реформ прем’єр-міністра Мугура Ісареску, який не є членом жодної партії.
Можна припустити, що декларація президента про відхід від політики була спричинена ще й тим, що громадсько-ліберальна Демократична конвенція, яка свого часу “поставила” Константинеску на чолі держави, нині розпалася на п’ять різних партій. Не бажаючи очолювати один із цих маловпливових уламків, Константинеску відмовляється навіть від евентуального мандата члена парламенту, оскільки не вважає за потрібне “шукати захисту за парламентським імунітетом”.
Але дуже ймовірним видається також варіант, що резигнація Константинеску спровокована тим, що, попри всі намагання, йому так і не вдалося здобути потрібну довіру населення. Бо якби президентські вибори відбулися нині, то Константинеску міг би розраховувати лише на 20% виборців, тоді як за його попередника на президентській посаді Іона Ілієску (з 1990 по 1996 року) нині віддали би свої голоси 40% виборців. Так-так, за того самого Ілієску, проти кабінету якого ведуть розслідування за звинуваченнями в розкраданні громадських коштів і контрабанді палива до Югославії в 1994-1996 роках.
|
|
