ГРАБУНОК НА КУПАЛА
Зухвале вламування до крамниці чоловічих убрань фірми “Гельман, Кон і сини”, що містилася в 30-х роках на Марійському пляці, 5 (нині пл. Міцкевича), підняла на ноги весь поліційний склад. Злодієві вдалося у білий день прокрастися до пивниці будинку, пропиляти в підлозі акуратний отвір і дістатися до вогнетривкої каси крамниці, де зберігався чималий передсвятковий виторг - понад 200 тисяч злотих. Далі злодій вибрався на світ Божий тим самим шляхом і зник безслідно. На щастя, зникнення грошей було швидко виявлено. Не минуло й години від пограбування, коли поліція вже розпочала слідство.
- Пане Піскозубе, чи маєте ви якісь версії? - звернувся до помічника комісар Бонцьо.
- Но а ні! Хтів-бим нагадати, жи перед двома місяцями у такий самий спосіб було зрабовано ювеліра Домбровського при Академічній. Злодій прихопив мільйон золотих, а ми, хоч перетрусили всі бандитські хавіри, і досі не знайшли ні вламувача, ані готівки. Гадаю, на пляці Марійському ґрасував той самий спритник. - Так-то воно, може, й так, - зітхнув Бонцьо, - та він примудрився в обох випадках не лишити по собі жадних слідів.
- Є один слід, - присунувся до шефа Піскозуб. - До обох льокалів за кілька діб до рабунку навідувався молодик, який назвався урядником Міської Газовні. Мовляв, тра йому збадати рури у пивниці. Дозорчині твердять, жи він довгенько там порпався.
- І ви мовчали? Належиться негайно взяти в тих панюсь його опис! Коли ваш слід вірний, ми швидко злапаємо того андруса!
- Уже зроблено, пане комісаре, - переможно вишкірився Піскозуб. - Пані Рахвалова з Академічної та пані Крабусова з Марійського дали дуже подібні описи й навіть упізнали того “газовника” в поліційному альбомі.
Іно до ювеліра він чіпляв собі вуса підковкою, а до “Гельмана і Кона” навідувався в канотьє, насунутому на ніс. Та ще ніхто не замилив пильне воко львівської дозорчині! Обидві панії помітили в нього на писку велику родиму пляму. Навідувався я й до Міської Газовні - такого урядника в них немає.
- Та то ж Ляпка, злодій-одинак із Погулянки Івась Маґльований, - зірвався на рівні ноги комісар. - Тра негайно їхати до його хавіри. Збігла лише година від рабунку. Мо’, вдасться прихопити його по гарячих слідах із цілою готівкою.
Обійстя Маґльованого на Погулянці привітало поліціянтів великим негостинним замком на брамі. На стук і дзвінки ніхто не відгукувався. Здолавши невисокий паркан, поліціянти зі двох боків почали обходити будинок, зазираючи в незавішані вікна, аж поки не зустрілися на задньому подвір’ї.
- З мого боку в покоях нікого нема, а у вас, Піскозубе?
- І в мене нікого.
- А це що таке?
За будинком догоряла велика купальська ватра, складена з цілих деревин. Занудна мжичка, котра накрапала від самого ранку, не здатна була загасити полум’я. Багаття шипіло і плювалося іскрами, проте вперто пробивалося крізь грубі колоди.
- Йой, схоже, тут точилася мила забава, - перечепившись за порожню пляшку з-під “бачеського”, гукнув Піскозуб. - А таки собача в нас служба, пане Юзю. Цілий нарід бавить Купала, навіть злодії не пасуть задніх, а ми з вами не маємо спокою ні у будні, ані у свята.
- Схоже, Маґльований устиг зробити ноги. Тра буде лишити на обійсті засідку, - заклопотано озвався Бонцьо.
Не встиг він це проказати, як побачив через паркан господаря обійстя власною персоною. Маґльований-Ляпка мав парадний стрій і дуже задоволений вигляд. Мугикаючи веселу батярську мелодію, він длубався ключем у великому замку на брамі.
- Сервус, Івасю, - поклав Піскозуб на його кощаве плече могутню правицю, - Де ж ти так забарився?
- Йой, - аж присів від несподіванки Маґльований, - Як же ви мене настрашили! І пощо я вам нині здався? Весь святковий настрій попсули. - Гаплик тобі, Івасю. Півтори години тому тебе виділи на пляці Марійськім. - ризикнув піти ва-банк Піскозуб. - Тобі переповісти, чим ти там займався, чи сам пригадаєш?
- Мене? На Марійському? - засміявся Ляпка. - Пан інспектор жартують? Та ж я іно тепер повернувся з храмового празнику в Лисиничах!
- Ну-ну, я ті дам жарти! - розгнівався Піскозуб. - А коли двоє поважних свідків заприсягнуть, жи бачили, як ти грабував “Гельмана і Кона”? Що ти тоді заспіваєш?
- І зайде вам таке до голови, пане Казимире! - щиро образився Маґльований. - Та то хіба який востатній дикус рабує в Боже свято! Ми з колєґами всеньку ніч бавили Купала, а зранку я поїхав до Лисинич і пробув там не менше, ніж штири години!
- Коли ви так шануєте Різдво Івана Хрестителя, то чи годиться в такий день брехати? - втрутився комісар Бонцьо. - Та ще й своїм старим колєґам із поліції, та ще й у такий дурнуватий спосіб? Навіть зелений практикант за хвилю доведе, жи ваше алібі ніц не варте!
Чому Бонцьо переконаний, що алібі Маґльованого фальшиве?
Відповіді наступного четверга
Відповіді на кримінальну загадку “Гонитва за банківськими злодіями”, вміщену в “Поступі” від 12 липня:
Перше авто затрималося на перехресті, певно, визначаючи, куди слід повернути. Та оскільки Бонцьо переконаний, що злодії місцеві, себто добре орієнтуються на місцевості, слід розпочати гонитву за “пакардом”, який повернув у керунку Малехова.
Л.А.
|
|
