Холідей
Майкл
Літо. Спека. Немає гарячої води і дешевих продуктів. Постійне відчуття втоми і передчуття: ти на межі психічного і фізичного виснаження. Єдиний раціональний вихід – прийшовши з роботи, з відчаю запхати голову в баняк теплої води і крикнути: “Все, хочу на море, хочу у відпустку!” (цікаво, хто не хоче відпочити). У відпустку – відповідь проста і доступна навіть тим, хто не читає “Поступу”. Тим, хто вже там.
Сонячне Монте-Карло, Чорногорія, Дубровнік і навіть болгарська Албена. Є там наші люди. Є. Небагато, але є. Можна навіть конкурс виграти і поїхати туди, у далечінь сонячну. Тільки там, в омріяній відпустці, на березі моря, далеко в горах і ще десь там, серед дикої природи і диких людей, можна нарешті забути і сперте повітря міського транспорту, і мокрий від чужого поту бік сидіння, і перегрітий, як радіатор старої маршрутки, холодильник. Вимкнули світло...
Але які ваші шанси бути там, далеко, а не тут, удома, на перегрітій кухні біля ванни, де немає гарячої води? Відповідь ще простіша – гроші. Тобто все залежить від ваших активів. Відразу зробимо застереження: мова не йде про багатих. Як казав Карл Маркс, у багатих свої прибамбаси. Мова йде про “нормальних людей”, тобто тих, хто регулярно не отримує грошей, затоварюється в наших магазинах, на таксі не їздить (у разі чого просто дуже швидко біжить), а з метою економії електроенергії ставить праску на газову плиту і футбол по телевізору дивиться в сусіда. Найкращий вихід для цієї категорії людей – це поїхати, піти на дачу і викопати там те, що ще не встигли вкрасти злодії. Викласти за путівку з триразовим харчуванням від мінімальних 240 до максимальних 950 гривень вони при діючій системі координат не зможуть ніколи.
Ті ж термінатори-ковбої, що звикли до труднощів, навіть люблять їх, кого не беруть комарі, хто може виспатися на дереві, помитися в потічку і їсти сиру бульбу, – ті дадуть собі раду за будь-якої погоди і будь-яких обставин. Палатка, ровер і трохи продуктів – усе. Чоловік на вершині щастя і задоволення. Але скільки таких одиноких романтиків, фанатів системи “Як вижити в екстремальних умовах”. Одиниці – не більше.
У найрадикальнішому випадку, якщо у вас немає навіть якоїсь бідової дачі, то можна рвонути на багаті села. Просто сісти в електричку і поїхати. Відвідати дуже далеку і майже забуту рідню, у гіршому разі тещу. Нагадати про себе. Про своє існування. Трудовий загар і вагон фізкультури на свіжому повітрі вам гарантовано. Це має великий позитив (мінімум грошей) при зовсім невеликому негативі – можете збожеволіти від нудьги. Але це вже щеґули, як кажуть поляки. Звар’ювати можна і в себе в квартирі. Ноу проблемс. Не у всіх така багата творча уява, щоби при повній задусі за відкритих вікон залізти в холодну ванну і під музику з радіоточки уявляти себе на Гаваях. Ну не крутять там такі примітивні мелодії. І запах не такий. Хлорки в морській воді немає. Йодом в основному пахне і водоростями. Океан, все-таки.
Ще одна проблема (навіть за наявності грошей) – якщо ви маєте на руках дітей дошкільного віку або (ще трагічніше) малюків. Візок, соска, памперси – ви можете швидше застрілитись, а не поїхати кудись відпочивати. Ви взагалі туди не доїдете. Це фізично важко навіть для дорослої людини, яка має розряд із виживання, – в нашому поїзді занадто довго їхати. Ті, хто придумав кондиціонер, нам патент не продали. Відкрите вікно – це все, на що можна розраховувати. Добре, якщо поїзд швидко їде, – тоді трохи продуває. Так що сміття з одного вагона разом із чорним димом залітає у вікно іншого. Автобуси з туалетом, холодильником і кондиціонером– це тільки для тих, хто їде в бік Лондона.
Треба пам’ятати, що всі ці санаторії і пансіонати дуже слабо пристосовані до потреб підростаючого покоління. До того, що на світі є малі діти і вони теж можуть відпочивати. Виняток – лікувальні заклади для хворих дітей: Євпаторія, Закарпаття – строго за путівками. За умови, що ви все-таки працюєте, і вам за це навіть своєчасно платять гроші, і шеф погодиться відпустити такого цінного працівника у відпустку.
Далеко ви не заїдете. Басейн Чорного моря, чи Крим, чи (ще крутіше) Болгарія, чи (зовсім скромно) Одеса – і все, тут вам потрібно бути готовим пережити сильне психологічне потрясіння. Ціни будуть вищі рази у три, ніж ви собі запланували, і разів у п’ять, ніж ви собі зможете дозволити. Якщо ви один із тих, кому посміхнулася доля і профспілка у вигляді путівки за доступною ціною, не розслабляйтеся. Розслабитись, випити (і не тільки якоїсь місцевої самогонки), попоїсти шашличків, курей по-кримськи чи персиків з базару плюс піти на танці або (взагалі смертельний номер) у загул з дітьми моря (за умови, що ви не абориген і не маєте серйозних грошей) буде неможливо. Вас просто туди не пустять. Там вхід платний. Сто доларів у кишені можуть дати вам відчуття впевненості у завтрашньому дні, але не більше. Не потрібно всім розказувати, що ви бізнесмен і взагалі депутат – не повірять.
Але і це не найпечальніше. Чорна статистика наших днів: цих людей стає все більше і більше. Одне слово – безробіття, і цим сказано все. Для безробітних або людей з низькими доходами літо – це коли сезон на півдні і не тільки: помідори, виноград, кавуни, цибуля, перець, баклажани, а потім бульба, яблука і буряки. Будувати корівники, дороги і зерносховища – навіть у Росії, на Кавказі – “любе”, аби заробити. Сучасні раби. Коли махаєш сапкою, з ящиком у руках, загар якось сам береться, без лосьйону. Літо – це зовсім не час відпочинку, це пора, коли треба збирати чумайдани і їхати заробляти гроші. Відпустка по безробіттю і безгрошів’ю довжиною в дев’ять місяців закінчилася. На будови в Ізраїль, Угорщину, Словаччину і навіть Югославію, на вишні в Польщу, на помаранчі у Грецію, на полуниці у Швецію, на бурові платформи в Норвегію і на білих оленів у тундру – там якраз полярне літо в розпалі...
Тому якщо у вас є робота і за неї вам платять більш-менш пристойні гроші – тримайтеся її зубами. Таке трапляється в нашому житті не часто. Вам пощастило. А втому можна знімати під час вихідних. Немає вихідних – то вночі: випийте вина і поставте тиху музику, почитайте хорошу книгу, газету. А якщо затужили за морськими хвилями – які проблеми: напустіть у ванну холодної води і киньте надувний гумовий матрац. Без світла. В одній руці шкянка, в іншій радейко – і ви пливете п’яні і щасливі.
|
|
