Офіцер про Гетьмана
СИМВОЛІКА
Юрій ОХРІМЕНКО
Нещодавно вийшли у світ дві невеликі за обсягом книжки науковця, підполковника морської піхоти Вадима Приходька “Військова освіта та медичне забезпечення Армії Української держави в період Гетьманату” та “Військова символіка та рангові відзнаки збройних сил Гетьманату”.
Вони тим більше цінні, що присвячені недостатньо вивченій темі: діяльності останнього Гетьмана України Павла Скоропадського. Фахові зусилля Гетьмана з організації війська, на жаль, увінчалися успіхом лише часткового. Автор на підставі архівних матеріалів детально висвітлив структуру, нагородну систему, відзнаки та символіку українського війська, яке намагався створити Гетьман Скоропадський.
Якщо у важливості організаційної побудови армії та її символіки ніхто не сумнівається, то, дискутуючи про військові однострої та відзнаки, часом доводиться стинатися із відвертим скепсисом. Мовляв, сором серйозним людям займатися ґудзиками та комірцями.
А ось видатні полководці так не вважали. Вони знали, що бойовий дух війська не в останню чергу залежить і від естетичності однострою. Військовик уже своїм зовнішнім виглядом повинен викликати захоплення і повагу (особливо у молодого покоління). Наприклад, чимало відомих командирів військ SS згадувало у своїх мемуарах, що вступили до цих військ ... заради красивої форми.
Під керівництвом Гетьмана була розроблена досконала, як на той час, військова форма. Вона враховувала сучасні вимоги, але мала й елементи традиційного українського козацького одягу: високі манжети, складки шиття, як на кунтушах тощо. Це ж стосується і головних уборів. Логічною та довершеною була і система відзнак, кокард та погонів. Зусилля Гетьмана не пропали марно. Наприклад, прапори, зроблені Скоропадським для військового флоту, з успіхом використовуються сучасним Українським флотом.
В іншому ж сучасна військова символіка, а особливо однострої, успадкували недоречності з радянських часів. Наприклад, у всі часи курсанти військових училищ (юнкери, кадети) мали повздовжню облямівку на погонах. Вона й означала, що перед нами курсант (юнкер, кадет). Але навіщо ще й ліпити на курсантську форму літеру “К”? Ми ж не пишемо на генеральських погонах літеру “Г”! Таким же недоречним є й використання де треба й де не треба аксельбантів. Адже споконвіків аксельбант – відзнака штабного офіцера або слухача Академії Генерального штабу. І проходить аксельбант від шнурівок, на які штабні офіцери для зручності підвішували собі на груди олівці. Та й в цілому, сучасні українські однострої, особливо солдатські, викликають швидше жалість, ніж захват. У таких одностроях зручно випрошувати у перехожих цигарки, але такі однострої навряд чи заманять якогось юнака добровільно зголоситися до війська.
Через це книжки зразкового офіцера і скрупульозного науковця Вадима Приходька стануть у пригоді не лише історикам та шанувальникам історії, а й військовикам, особливо тим, які хочуть змінити на краще принаймні вигляд Української армії.
|
|
