На Костелівці, за Новим Світом
І.КОТЛОБУЛАТОВА
Уже кілька років на карті Львова існує вулиця з дещо дивною, а може, і незрозумілою назвою – Костелівка. Незнання історії Львова призвело до помилкового написання назви на вказівниках – Костелівка, що зробило її ще незрозумілішою. Між тим, дільниця Костелівка має яскраву історію, хоч і не таку давню, як, скажімо, Замарстинів чи Личаків.
Почнемо з назви, яка походить від прізвища італійської родини, що оселилася у Львові наприкінці XVI ст. Спустошливі пожежі 1527, 1567, 1571 рр. спричинили справжній розквіт міського будівництва. На заробітки до Львова з Італії, Швейцарії, Німеччини потягнулися будівничі. Їх творчість, що несла в собі віяння ренесансу, помітно відобразилася в архітектурі Львова. Велика група будівничих походила з міста Лугано в італійській Швейцарії, серед них були й численні представники родини Кастеллі (Кастелло, Кастілло), наприклад, один із спадкоємців славетного Павла Римлянина, архітектор короля Зигмунта ІІІ Маттео Кастелло. У 1593-1610 рр. членом львівського цеху будівничих був Заккаріа Кастелло, де Лугано, який отримав у Львові прізвисько “Вправний”.
Невідомо, скільки з членів родини Кастелло повернулися до Лугано, скільки – розчинилися у львівському середовищі, поріднившись із львів’янами та львів’янками. Відомо, що один з Кастеллі(о) на початку XVII ст. був власником Чорної Кам’яниці, яку отримала в спадок його дружина, родичка знаменитого доктора М. Анчевського. Уже тоді Кастеллі(о) володіли земельними ділянками у південно-західній частині підміських територій.
За планом Львова 1853 р., до Кастелівки належать терени сучасних вулиць Котляревського-Горбачевського, а відомий план Ю. Хованця 1896 р. окреслює Кастелівку вулицями Кшижовою (ген. Чупринки), Ленартовича (Нечуя-Левицького), Набеляка (Котляревського), На Байках (Київською).
Стрімка забудова дільниці почалася в останній чверті ХІХ ст. Ця частина підміських ґрунтів, так звані Байки, становила собою заболочені лани з великою кількістю ставів. Мешканці передмістя заробляли на життя вирощуванням та продажем городини (жінки) та каменярством (чоловіки). Надзвичайно цікавий ландшафт та дешевизна (внаслідок заболочення) земельних ділянок привернули увагу архітекторів, серед них – відомого професора Політехніки Юліана Захарієвича, а також молодого, енергійного та підприємливого Івана Левинського. Архітектори скористалися унікальною можливістю розпланувати та створити велику міську дільницю. Освоєння почалося зі сходу, від вул. Новий Світ (Ст. Бандери). Західний “кордон” окреслив підприємець Юзеф Франц, який заклав тут велику гіпсову фабрику (його діяльність знайшла відображення у назві вулиці Гіпсової та озера на вул. Алтайській – ставу Франца). Захарієвич та Левинський передбачливо скупили земельні ділянки, що дало змогу з точністю реалізувати проекти забудови. Відправною точкою були костел та школа св. Марії Магдалини, від яких розходилися вулиці Кишжова (ген. Чупринки), Набеляка (Котляревського) та Вулецька дорога (Сахарова).
Найвища частина, парна сторона Кшижової, мала звичайний характер забудови – чітка лінія прибуткових будинків, обмежена вузьким тротуаром. Непарна сторона вулиці суттєво відрізнялася вільно спорудженими особняками в оточенні зелені. Цікаво, що перші будинки цієї частини Костелівки, збудовані в 1890 – 1900 рр., і досі звертають на себе увагу. Це будинки №5 на вул. Чупринки (“Світло і Тінь”), №№18-20 на вул. Нечуя-Левицького, №11 на вул. Чупринки (“Укрсоцбанк”), №21 на розі Київської та Чупринки (НТШ). Екстравагантний будинок №50-52 на вул. Чупринки належав відомому колекціонерові, бібліофілу Фр. Бесядецькому; сходи його помешкання оберігав кам’яний лев.
Саме тут збиралися письменники, художники, бібліомани, колекціонери старовинних книг, гравюр, екслібрисів.
Вул. Набеляка (Котляревського), вісь Кастелівки, що з’єднувала Новий Світ та вул. Іссаковича (Горбачевського), була забудована подібним чином. Нарешті, долішня частина дільниці, обмежена Вулецькою дорогою, була вільно забудована між ставами Собка (сьогоднішній спортивний майданчик) та Левицьких (“Медик”) стильними віллами, що потопали в садах-парках.
Далі буде
|
|
