Як виростають чемпіони
ШАХИ
Ірина КИРИЧЕНКО
Львів завжди славився видатними майстрами шахів, як-от Л.Штейн, В.Іванчук, О.Білявський, О.Романишин, М.Літинська. Традиційними стали вдалі виступи на міжнародних змаганнях і в чемпіонатах України юних львівських шахістів. Вони молоді, талановиті, перспективні. Ці діти – гордість України. Їх вітають із перемогами, пророкують спортивне майбутнє, вони найкращі. Але що поза шахівницею? Які перешкоди та проблеми доводиться долати на шляху до перемог, і як вони їх долають? Як вони починали, і що їх надихає, що приваблює в цій складній і цікавій грі? Ми спробуємо з’ясувати це в нашому циклі інтерв’ю з молодими шахістами.
Перша наша гостя – десятирічна дівчинка, а вже чемпіонка світу серед дітей до десяти років, п’ятиразова чемпіонка України серед своїх ровесників, переможниця багатьох турнірів і змагань – Катерина Лагно.
– Катю, коли ти зробила перші шахові кроки?
– У чотири роки. Тато показав, як грати, і мені сподобалось.
– І хто став твоїм спортивним наставником?
– Батько Олександр Лагно. Він і займається зі мною, оскільки за фахом тренер із шахів. Також він підтримує мене морально. На всіх змаганнях він зі мною.
– Хто тобі найбільше допомагає, а хто – шкодить?
– Допомагають батьки, родина, брат, котрий також займається шахами.
“А шкодить, – бере слово батько, – Катя переважно сама собі шкодить: вона доволі жвава, їй часом не вистачає терпіння розглядати якісь важкі партії, читати книжки. Допомагає, щоправда, Каті її впертість. Вона завжди йде до кінця”.
– Скільки часу ти приділяєш тренуванням?
– Під час навчання у школі займаюся 3 години на день, а на канікулах – 5-6.
– Який випадок за шахівницею запам’ятався найбільше?
– На першості світу в Каннах одну з партій я грала сім годин, і коли гра вже наближалася до кінця, у мене була виграна позиція і більше часу. Ми почали грати бліц. Але на мені був светр із широкими рукавами, і коли я переставляла фігуру, рукавом зачіпала інші, й вони падали. На розставляння йшло багато часу, й у мене швидше, ніж у суперниці закінчився час. Це стало уроком на все життя. Тепер ніколи не вдягаю светрів із широкими рукавами.
– За шахівницею ти працюєш чи відпочиваєш?
– Працюю.
– Які найбільші проблеми виникають на шляху до перемог?
Олександр Лагно: “Передовсім фінансові. Щоби десь поїхати, треба шукати спонсорів, а це займає багато часу, який можна було би витратити на тренування. Проблемою є і тренер, оскільки, крім мене, повинні бути ще й інші спеціалісти, а це знову ж таки видатки”.
– Часті поїздки, довгі тренування не заважають навчатись у школі?
– Поки що ні. Я відмінниця.
“Катя дуже скоро все схоплює, і тому проблем із навчанням немає”, – додає батько.
– Які твої найближчі шахові плани?
– Готуюся до першості Європи на початку та до першості світу наприкінці жовтня.
|
|
